Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

26.11.2003 11:19

Якось у Мексиці діти шпигунів...(про останні фільми Роберта Родріґеза)

Олег Рой

ЯКОСЬ У МЕКСИЦІ/ONCE UPON A TIME IN MEXICO (101’, США – Мексика, 2003), сценарист, режисер, оператор: Роберт Родріґез, актори: Антоніо Бандерас, Сальма Гайєк, Джонні Депп, Міккі Рурк, Іва Мендес, Денні Трехо, Енріке Іґлесіас, Чіч Марін, Рубен Бладес, Віллем Дефо.

У Роберта Родріґеза, як з’ясувалось, абсолютно правильні уявлення про те, яким має бути комерційне кіно. Принаймні, правильними вони стали віднедавна, відколи ми всі, втішені від того чи ні, але переглянули одразу два нові його творіння “Діти шпигунів 3” та “Якось у Мексиці”. Воно ще добре, що для першого фільму нам видали спеціальні окуляри, через які ми все ж розгледіли надмірне бажання автора заробити на нашому з вами ідіотському бажанні побавитися з віртуальним пісочком. До квитка на “Якось у Мексиці” ніяких окулярів не давали. Злі прокатники ще й показали нам “Мексику” за деякий час до “Дітей”, коли ми й гадки не мали, що відтепер від Родріґеза варто ховатися за окулярами.

Отож, коли “Діти шпигунів 3” – це бал-маскарад усіх кумів і родичів славного мачо Родріґеза зі спецефектами, то “Якось у Мексиці” – це гібрид вестерна з блокбастером без спецефектів і сюжету. Як нам потім пояснили – це ще й рішуча відповідь самому Серджу Леоне, що він уже давно помер, тому на виклик ніяк не відреаґує. (Воно й добре, бо помер би ще раз і в конвульсіях). А заразом – продовження довгої історії з короткою фабулою, що її вже насильницьким методом розтягнули на два повні метри “Ель Мар’ячі” та “Десперадо”. Звісно, витримати ще один він не міг за жодних обставин, що й демонструє нам з повними штанями радости Роберт Родріґез. Радість та від касових зборів. Бо доведено практикою, глядачам цікавий не сюжет, його може й не бути. Головне – активна рекламна кампанія, яка робить нас усіх пасивними нікчемами з попкорном, що застряг у горлі, певно, від захвату. Тож, зібрати гроші більші за бюджет не так уже й важко. Головне – самим повірити в те, що комусь продукт може сподобатися і покликати професійного кліпмейкера, аби склав до купи симпатичну демоверсію стрічки й назвав те трейлером.

Щоправда, якби Родріґес не зняв “Від смеркання до світанку” та “Факультет”, жодних претензій до нього б зараз не було. Ну то й що, що стрічка схожа на відеододаток до “Курсів юного садиста”, а актори в ній грають так, що мимоволі бажаєш на ті курси записатися. Зате Родріґез одержимий самим процесом зйомок. Про те вже настав час пісні співати. Бо його подвиг для історії кіна нічим не менший за значенням, ніж подвиг Павліка Морозова для радянської історії у початкових класах. Фармацевти над ним знущалися та й знущалися, а він узяв і на їхні гроші зняв кіно. Нехай не таке вже гарне, проте дуже комерційне – “Ель Мар’ячі” зветься. А що воно те “Ель Мар’ячі” було вистраждане власним здоров’ям, то розлучитися з ним Родріґезу ну ніяк. Он уже погрожує четвертою частиною. А коли затьмарена експериментальними ліками свідомість все ж розплющує очі, ми отримуємо таку смачну цяцю, як “Факультет”. Але те трапляється раз на десять років. Ну то й Бог з ним.

Про те, що зараз Родріґезу зовсім погано, власне і свідчить “Якось у Мексиці”. Ось Сальма Гайєк почитала сценарій і заголосила на все родріґезівське ранчо: “Та ж немає для мене тут ролі”. А потім глянула на хворого і погодилася. З поваги, з жалощів, – не важливо. Головне, що сперечатися не стала. Он заїхав Родріґез додому до Клуні без попередження і зняв його на місці для третіх “Дітей-шпигунів”. Той навіть не огризався. Дарма, що встав з похмілля, зачесатися не встиг, а в хліву голодна, хоч і декоративна, свиня верещить. Хіба ж відмовиш людині, яка ледве на ногах тримається, бо ночами перебирає кілометри плівки у підвалі та монтує, монтує щось. Домашнє відео з “Дітьми шпигунів”, затерту касету “Гарного, поганого, злого” з “Якось у Мексиці”. Аби монтувати. Одержимий... Ну що тут поробиш.

Та й ми хіба ж звірі. Теж знайдемо для немічного гарне втішне слово. Мені от дуже сподобалася музика. Навіть купив саундтрек. Але не слухаю, бо без зображення вона не працює. Її ж бо теж Родріґез написав. Доведеться купувати також і відео. Хитрий комерційний хід. Або ще одна оздоба стрічки – Джонні Депп. Ото чудовий актор. Навіть, коли грати нема чого, хоч плач – все одно грає та й грає. Він тут як Гамлет на тлі тіней його батька. Молодець, оговтався від свого трансвестизму у “Піратах Карибського моря”. Таки справжній чоловік. І Денні Трехо, яке щастя, знову вбили, як і в попередній частині. Забув напевно, що вже вбивав, бідолашненький Родріґез. Ну нічого, нічого. Всіх вилікують. Згодом...



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com