Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

01.12.2003 13:29

“Матриця 3”: гру закінчено

Ігор Грабович

МАТРИЦЯ: РЕВОЛЮЦІЯ (МАТРИЦЯ: ОБЕРТИ)/ТНЕ MATRIX REVOLUTIONS (128’, США, 2003 ), сценаристи і режисери: Енді Вачовські, Ларрі Вачовські, оператор: Білл Поуп, актори: Кіану Рівз, Кері-Енн Мосс, Лоуренс Фішберн, Гьюґо Вївінґ, Джада Пінкетт-Сміт, Моніка Беллуччі, Коллін Чоу, Нона Ґей, Гаррі Леннікс, Руперт Рейд.

Вийшла заключна частина трилогії про “Матрицю”, хоча 1999-го року, коли з’явилася перша частина, про трилогію не йшлося. Взагалі кілька теперішніх трилогій зовсім такими не задумувалися. “Термінатор 3”, “Діти шпигунів 3”. “Американський пиріг 3”. Тобто остання серія трилогії, використовуючи методологію Ренді з “Крику 3”, повинна кидати несподіване світло на минуле героїв. Скажімо, в третій частині “Зоряних воєн” Люк дізнається, що Дарт Рейдер – його батько. Саме це і є головним критерієм, що відрізняє трилогію від звичайного сиквела. Плюс може загинути головний герой, плюс наші минулі гріхи повертаються, щоб знищити нас. Сам “Крик” послідовно витримує правила трилогії і наприкінці ми повертаємося до початку і дізнаємось, як був запущений механізм вбивств у Вудзборо. Третій “Термінатор” також повертає нас до початку самої історії, хоча ми і не дізнаємось, як виникла ідея створити штучний інтелект “Скайнет”. Кемерон 1986 року не передбачив інтернету і тепер його ввели до фільму заднім числом, мовляв, це все пояснює – “Скайнет” розіслав себе мільйонними копіями на всі сервери, і кожен комп’ютер, під’єднаний до мережі, опинився під його контролем. У третіх “Дітях шпигунів” наявний дідусь, що продовжує свій конфлікт із Майстром Іграшок, початий тридцять років тому, проте не він став рушієм трилогії. “Американський пиріг 3” – просто сиквел, єдине, що в ньому виявилося до фіналу, так це те, що головним героєм історії є Стіфлер, на котрому фактично тримається фільм.

Звичайно, всі ці стрічки були згадані не випадково. Є у них щось спільне і це спільне спровоковане саме... “Зоряними війнами”. Можна грішити на “Матрицю” у випадку “Дітей шпигунів 3”, де віртуальності віддано стільки місця, проте генеалогію слід вести від фільму Джорджа Лукаса.

“Матриця” починалась надзвичайно цікаво. Коли програмісту-тире-гакеру Нео заклеювали рота на допиті в аґента Сміта – це викликало шок, коли йому до живота заселяли жучка – це народжувало сумніви щодо того, в якій реальності ми перебуваємо, причому це були сумніви і головного героя, і глядачів у залі. Коли Морфеус розповів про те, що все навколо нас – Матриця, і запропонував випити одну піґулку на вибір – це давало підстави для тривоги: Нео вплутують до якоїсь гри, правил яких він не знає. Врешті, нас остаточно “добивала” інформація по гігантські поля, на яких вирощують людей, що слугують батарейками для Матриці. Власне, цього цілком вистачало для численних спекуляцій, що не забарились одразу після виходу фільму на екрани, аж до наукової конференції у Карлсруе за участи досить поважних гуманітаріїв. Зрештою, це можна зрозуміти, бо люди дуже охочі до пошуків відповіді на запитання: “Чому все йде неправильно?”. Загальна відповідь на кшталт: “Бо така людська доля”, – вимагає також свого пояснення. Звичайно, воно знаходиться у первородному гріху і на цьому також можна зупинитися докладно, бо людина колись втратила шанс залишитися в раю, а тепер повинна спокутувати той гріх різноманітними способами і таке інше. Втім, спекуляції на цьому не закінчуються, бо на черзі повне страждань людське життя. Можна місток перекинути і до періоду створення людини і залишити двох – одного Творця, а Іншого – несправедливо позбавленого цієї ролі.

“Так було завжди –учитель та його учень”, – одразу спаде на думку і перед очима постане мудрий Йода, і все закрутиться знову. Те, що Лукас свою космічну саґу зліпив з цілком земної мітології – відомо давно. Проте, гадали ми всі, “Матриця” – це кіно нового покоління, що запропонує нам іншу мітологію. Ага, запропонує! Тобто, коли Морфеус казав: “Ти раб, Нео”, – ми солідаризувались з таким твердженням, бо вже давно відчуваємо себе рабами якоїсь матриці, матері її ковінька (не можу не згадати вдалого заголовка Олега Сидора-Гібелінди “І вашу Матрицю також” у минулому числі “КІNО-КОЛА”, що він передає нашу нутряну ненависть до рабства, яке рано чи пізно приведе нас до світлого образу Матері). Тобто якщо Матриця нас закабаляє, то слід з нею боротись і остаточно звільнитися, що тут багато роздумувати? Проте друга частина відразу спустила всіх на землю, точніше під землю. Особисто я був шокований (сам розумію, що мене досить легко шокувати) отою Вищою Радою, котра ухвалює рішення стосовно всього на світі і керує Сіоном (у російському перекладі заведено казати Зіоном, проте залишимося вірними ориґіналові). І ось оці, сказати б, сіонські мудраґелі починають щось гомоніти про дисципліну, про те, що “машини нам допомагають вижити”, встановлюють якісь чини тощо. Це виглядає так, ніби невелика секта першохристиян одразу потрапила до світу сформованої церковної ієрархії. А як же переслідування в Римі, як же ґладіаторські арени? Зрештою, перед Папою були ще й апостоли, та й Христос іще не нагодував п’ятьма хлібинами п’ять тисяч народу і не вигнав торговців з храму. Тобто не всі чудеса (спецефекти) нам продемонстровано, ми ще не зовсім перейшли в нову віру, проте історія йде вперед чи назад – не второпаєш.

Вся романтика бунту, ствердження нових цінностей раптом переривається і ми в’язнемо в тому ж маніхейському болоті, з якого намагалися виборсатись. Мовляв, життя у Матриці – це також боротьба Добра та Зла... Матрицю можна побороти і без Нео. З цим успішно справляється аґент Сміт, котрого викинули з Матриці. І отой повалений янгол повертається, щоб помститися. Відтак деякі програми можуть жити і поза Матрицею, як отой француз і Моніка Белуччі, котрі за допомогою Провідника виводять програми-втікачів із Матриці. Тобто не така страшна Матриця, як її малюють. Одночасно всі вони ведуть боротьбу за душу людини. Тобто перед нами типове попівське кіно. Єдине, що в ньому гарне, – це сцени двобоїв й атаки зондів, бо вони вносять до фільму тему не зовсім християнської покори.

Зрештою, “Матриця” як трилогія не стала мітологією нового часу, а є переспівом мітології старих часів. Можливо, це доля всіх трилогій (не скажу – мітологій). Тобто сюжети знайомі: незаконнонароджений син іде до матері, щоб виявити свою любов, а вона відштовхує його; син бореться зі зловісним втіленням Темряви і наприкінці дізнається, що він його батько; хлопчик, що не знав свого батька, сприймає як батька машину-вбивцю, і потому вона його вбиває; онук до комп’ютерної гри запрошує свого дідуся, щоб той допоміг у боротьбі з Майстром Іграшок, не знаючи, що саме Майстер Іграшок зробив з дідуся інваліда, а потім усі вони стають однією родиною: дідусь, бабуся, мати, батько, брат, сестра, двійко дядьків як двоє апостолів, Майстер Іграшок – це дев’ять; ще один майстер іграшок – десять; той, що хотів відкрити зоопарк нових створінь і його син – ось вам і Тайна вечеря.

Втім, “Матриця” розробляє ще одну складову, що її не було в “Зоряних війнах” і яка з’являється в “Термінаторі” під іменем Сари Коннор, а в “Матриці” під іменем Піфії, а в “Крику” вона має два імени – Морін Прескот і Ріна Ренолдс. Мати вірить, що її дитина порятує людство. (У “Крику” мати – істота амбівалентна, тому не підходить на роль Марії). І саме ця непорочна діва, що пече печиво (у “Термінаторі” розносить його клієнтам) стає уособленням Матриці. Тієї матері, котра не може передбачити Царство Боже на Землі, проте сподівається на нього, для чого відправляє сина на хрест, дотепно втілений комп’ютерними шнурами, що пробивають його тіло на місці стигматів.

Хочеться сказати “амінь” – проте ситуацію “занижує” третя частина “Американського пирога”. Нагадаю, що в ньому виникає нова проблема, що її не було в двох попередніх серіях. А саме те, що Мішель – ірландка, а тому католичка, а Джім – єврей, а тому юдей. Цього ніхто не помічає, поки герої лише трахаються собі на здоров’я, а нам на втіху, проте це стає причиною скандалу напередодні весілля. І хоча батьки з обох боків не проти такого мезальянсу, проти виступає єврейська бабуся, котра як побачила Мішель, вигукнула: “Та ж вона не єврейка. Весіллю не бувати”. І справді, весілля не відбулося б, якби не Стіфлер (цей Нео “Американського пирога”). Як зупинити пророцтво бабусі (читай, Піфії), як не дати йому втілитися? Стіфлер знайшов відповідь. Авжеж, мимоволі. У темній пральній він, як отой сліпий Нео, переплутав бабусю з дівчиною, котру кохав. Бабуся так зраділа, що передумала виступати проти поєднання юдея та католички і все вінчання загравала зі Стіфлером. А вінчає їх якийсь невизначений (у релігійному плані) тип у костюмі, котрий схожий на аґента Сміта. “Матриця” примирила всі нації та релігії у тіні Розп’ятого, а “Американський пиріг” – під знаком інтенсивного сексу, якого хочуть усі, незалежно від віку (“Печиво хоче любові, як і всі інші”, – повчає Піфія дівчинку Саті). І всі щасливі. А ви так напружено чекали фіналу!

Хмельницький



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com