Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

02.12.2003 15:40

Альмодовар: дещо про кохання(“Поговори з нею”)

Антон Пугач

ПОГОВОРИ З НЕЮ/HABLE CON ELLA (112’, Іспанія, 2002), сценарист і режисер: Педро Альмодовар, оператор: Хав’єр Аґґіресаробе, актори: Хав’єр Камара, Даріо Ґрандінетті, Росаріо Флорес, Леонор Вотлінґ, Джералдін Чаплін.

Справжній початок фільму, натяк на зав'язку його реального сюжету – це епізод, коли Беніньо масажує тіло Алісії. Ми бачимо ці дуже старанні рухи рук, які ніжно мнуть шкіру паралізованої дівчини, і щось промовляє нам, що це не тільки лікар виконує свої обов'язки. Тут щось іще! І це відчуття не одним цим епізодом покликане до життя. До того, як тілом дівчини ретельно і повільно переміщаються пристрасні долоні, ми бачимо приховувану простирадлом оголеність і тужлива музика настроює нас певним чином: людина в біді. Прекрасне тіло нерухоме, за ним доглядають, і нам зрозуміло, що це через хворобу. Альмодовар не дає глядачеві передихнути: мікросюжет «прекрасна плоть поневолена недугою» змінюється зараз же наступним. Відразу за тим, як слідує очікувана глядацька жалість – припустімо, що подумки будь-яка співчутлива рука тягнеться цієї миті до лоба прекрасної дівчини, щоб погладити і пожаліти, режисер підсовує глядачеві зовсім несподівану риму – руки Беніньо. І, аж занадто фізіологійна, сцена прибирання її випорожнень стає ключовою до всього переліченого вище: через низку послідовних маніпуляцій глядача виводять на статеву тему.

На тему статевої любови, статевої пристрасти. Пристрасти прихованої, але натуральної.

Хворобливий потяг Беніньо можна назвати натуральним, тобто, що він з натури випливає, але не можна назвати нормальним. Нормальне – це реакція його знайомого Марка на таку ж трагедію з жінкою, в котру він закоханий: він безмовний, бо вбитий цим горем. Його жінка – це та жінка, яка злякалася змія, коли прийшла додому, а Марко цього змія забив палицею: Альмодовар дуже витончено дає нам зрозуміти, що ця пара не заграє з дикою природою. Марко здивований, що Беніньо розмовляє зі своєю безнадійною хворою, це протиприродні дії, з його точки зору. Це начебто він узяв того змія «під ручку» і відвів до рідного лісу або поля.

Хоча, в чому якраз і полягає сила діалектичної напруги образу цього характеру, саме ця жінка – професійний тореадор. Але вона дражнить бика саме через страх перед ним. І звичайно, боїться в житті, що його змальовує Альмодовар, тварюк дрібніших. Можливо, що її жахають павуки і жаби. Такий жах (перед жабами) був у героїнь відомого фільму, в якому всі вони безстрашно загинули в бою з фашистами.

А Беніньо – це маленька і боязка людина. Але він не боїться зміїв насправді. Точніше, одного змія. Змія, що спокушає його пристрасті.

Що і чому примушує його почати розмовляти зі своєю хворою, тобто коханою, дещо пояснюється тим, що, судячи з усього, такої прекрасної жінки в соромливого медбрата не було поблизу з ним ніколи. І пристрасть, що зародилася, коли Алісія ще була здорова, посилюється трагедією її становища: тепер їй усе недосяжно, а Беніньо знає, що таке блокада.

Вставний чорно-білий фільм олюднює патологію його потягу комізмом: Беніньо жадає повного розчинення себе в статевій іпостасі своєї коханої. Його пристрасть неозора та жертовна до тотальности. Він готовий усього себе віддати, розчинити в ній, ідучи, що дуже смішно знято, до ваґінальної печери, він не прощається – повертатися «він» не збирається. Йому, маленькій людині (а Беніньо такий самий, як і комічний персонаж із міні-фільму, по-справжньому маленька людина), більше нічого й не треба. Це простий і смішний (і маленький – порівняно з великими справами світу цього) шлях любови.

І Беніньо дозволяє собі оволодіти Алісією, бо переконує себе в тому, що має на це право: його, людини як особистости, нема; він – весь у ній. Не в шерезі подій, а в шерезі актів свідомости він давно віддав усього себе їй. Це розкріпачує його до незаконних дій – він скоює злочин.

Пристрасть завжди має рацію, кажуть в Іспанії. Альмодовар не філолог, тому він не пише, що вона, пристрасть, ще й вища за мораль, а дає зриму кінематографічну картину того, що вона сильніша за будь-які культурні настанови. Тим паче, тоді, коли культура її підхоплює: розмови Беніньо з паралізованою людиною – це винятково ігровий жест, культурна гра. Ця гра, а точніше віра, набуває такого розгону, що стає зрозуміло: маючи шанс дати розвиток своїй пристрасті, Беніньо не зупиниться ні перед чим.

Зґвалтування – ця невелика подія в цьому фільмові. Її і не показує режисер. (Хоча б тінь його: підозріло замкнені двері в палату, скрипи ліжка, що долітають через стіну, – нічого цього немає). Все найголовніше відбулося ще раніше, і тому любов як жертва не втратить силу через асоціальні дії, а навпаки, парадоксальним чином стане по-справжньому рятівною. Алісія повернулася з коми, але причиною тому не сексуальний контакт, а те, що режисер виніс у заголовок: «Поговори з нею». Закоханий Беніньо розмовляв із Алісією всупереч позірному відчайдушному становищу, і зґвалтування – це просто логічно неминуча ланка в цьому ланцюзі: ми вже зрозуміли – його пристрасть ніщо не зупинить. І так і відбулося.

Шляхетність цієї жертви підкреслена тим – і це найщемливіший у фільмові момент, – що він не знає, ніколи не довідається, що вона ожила. Так і повинно бути, каже Альмодовар. У нього, у Беніньо, була цілковита, безмежна – тож і є, що це – злочинна, самовіддача коханій людині.

Любовна пристрасть не вимагає знання про те, що цей її фарватер – це правильний шлях, достатньо однієї віри в це.

І побічний мотив – це той висновок з цього фільму, що вчинок, який формально підпадає під суспільне засудження, навіть кримінальне покарання, може виявитися, зрештою, запорукою порятунку життя людини. Переконливо показано, що наслідок розвитку конкретної сумнівної життєвої історії під сумнів же і ставить самі етичні догми. Але Альмодовар не це хоче сказати. Його увага звернута до пристрасти людини, до того, що, коли помисли чисті, наївні, і, отже, смішні, то людина може не тільки в пекло цими шляхами прийти. І він надає назві фільму закличної форми: «Поговори з нею». Він не байдужий до глядача; він безумовно бореться за те, щоб йому повірили.

Ростов-на-Дону



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com