Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

17.12.2003 11:56

Мегацитрус трьох мистецтв(17 грудня 2003, Кіноклуб KINO-KOЛО)

Ігор Левенштейн, KINO-KOЛО (20)

17 грудня, у середу, – чергове засідання кіноклубу KINO-KOЛО в книгарні-кав’ярні “Бабуїн” (вул. Богдана Хмельницького, 39).

У програмі – презентація українського перекладу роману англійського письменника Ентоні Берджесса “Механічний апельсин”/A Clockwork Orange, що він побачив світ цього листопада у видавництві “Кальварія” (переклад Олександра Буценка).

Після презентації демонструватиметься фільм-екранізація роману Ентоні Берджесса – "Механічний апельсин" режисера Стенлі Кубрика (Велика Британія, 1971) з Малкольмом Макдавеллом у головній ролі.

Запрошуємо всіх до кіноклубу KINO-KOЛО! Вхід – вільний.


Цього листопада у видавництві “Кальварія” вийшов українською “Механічний апельсин”/A Clockwork Orange в перекладі Олександра Буценка. Можливо, формальним приводом для видання книжки стала десята річниця смерти автора, Ентоні Берджесса, що той народився 1917 року та пішов з життя 25 листопада 1993-го (від хвороби на рак). Чи то просто збіглося... В будь-якому разі для нас це є приводом згадати великий кінофільм Стенлі Кубріка. Бо саме через цю єдину для Берджесса, автора тридцяти романів, екранізацію його творів, він зазнав світової слави.

Був у радянській журналістиці такий штамп – “Книга, ставшая фильмом”. Справді, на початку було слово. І це взагалі притаманно творчості Кубріка. Досить пригадати його роботи, що передували “Механічному апельсинові” – “Лоліту” за Набоковим, “Доктора Стрейнджлава” за Пітером Джорджем, та “Космічну Одіссею” за Артуром Кларком. Та й потім він звертався по надхнення до Теккерея (“Баррі Ліндон”) та Стівена Кінґа (“Сяйво”). Проте незаперечним є той факт, що без його кінострічки 1971 року роман Берджесса, написаний за дев’ять років до того, швидше за все, залишився б одним із творів цікавого, але не надто зоряного письменника.

Є в сучасній журналістиці свої не менш нудотливі штампи на кшталт “культовий” чи “скандальний”. Але штука в тому, що стосовно фільму Кубріка ці обидва визначення є абсолютно коректними, зважаючи на власне мистецькі чесноти “Механічного апельсина”, його вплив на подальший світовий кінематограф і майже заборону на прокат у США та копіювання у Великій Британії. А поза безглуздими епітетами, можна відзначити безліч досягнень Стенлі Кубріка (1928 – 1999) – режисера й сценариста, котрий не тільки зробив майже абсолютний кіноеквівалент Берджессової прози, але й під виглядом формальної антиутопії створив філософську картину про співвідношення добра і зла й водночас неабияку сатиру на сучасне йому британське суспільство. Та, безумовно, – геніальну гру Малкольма Макдавелла, яка передає спіраль діалектики характеру Алекса з неперевершеною силою, що вражає. Можна також помітити, що майбутній “Калігула” виріс із трьох маленьких епізодів – коли Алекс марить, читаючи Біблію в тюремній бібліотеці. Змагаючись із викликами тексту, Кубрік чудово використав усі можливості кіна: акторську гру, операторську роботу, декорації, костюми, музику. Він матеріалізував думку Берджесса щодо впливу музики на психіку людини, коли зробив чудову мелодію Россіні не просто тлом, а нібито співучасником злочинів, що викликає майже огиду!

Час показав, що Кубрікові блискуче вдалося подолати бар’єри місця й часу: наскрізь британський у всіх проявах фільм (скажімо, Алекс схожий на всіх англійських поп-музикантів 1960-х від Hollies до Yardbirds, або його droogs – типові вболівальники “Арсеналу”), що антуражем таки належить саме до ранніх 1970-х (бо все фільмове майбутнє здекороване в тогочасних реальних інтер’єрах; та й жодних хитромудрих спецефектів – хіба що леґенда про камери, які Кубрік кидав з вікна, щоб найвиразніше зафільмувати самогубний політ Алекса), сприймається сьогодні як актуальний роздум про деякі важливі сторони людської натури. Бо “Механічний апельсин” багато в чому нагадує наше щасливе сьогодення. А “молоку-плюс” існує багато інших аналогів.

Доречно також згадати, що в літературно-кінематографічній площині “Механічного апельсина” перебуває ще й пропаґандистський опус радянських часів під назвою “Алекс та інші”/“Алекс и другие” (1975). Незабутній борець проти чужих ідеологій Юрій Жуков присвятив багато сторінок стрічці Кубріка, вбачаючи в ній ескалацію насильства та розпусти, себто “їхню гниль, що цікаво” (Андрій Крижанівський). Утім, камрад Жуков оминув той факт, що Берджесса на створення його антиутопії надихнули враження від Лєнінґрада. Письменник відвідав колиску трьох революцій 1961 року як турист, і напевне ж, згадував там Орвелла. Бо звідки ж узялися в романі деякі державні інституції майбутнього, всі оті російські слова з мови nadsat-их, Площа Побєди та Ґаґарін-стріт? Достеменно відомо, що Берджесс звернув увагу на такий лєнінґрадський феномен як stilyagi, що, мабуть, також додало деяких творчих імпульсів, які знайшли відображення в “Механічному апельсинові”.

І ще про мову. Те, що було для Берджесса цікавим експериментом, стало для перекладачів неабиякою проблемою. Треба відзначити, що і російський перекладач В. Бошняк і український О. Буценко впорались з нею найкращим чином. І якщо росіянин вийшов із непростої ситуації, використовуючи латиницю в потрібних місцях (серед численних прикладів – kisy, babki, stari kashki etc.), то його український колеґа дотепно застосував російські аналоги відповідних слів – як літературні, так і жарґонні (дєвочки, башлі, старпьори тощо). Тож, можна без перебільшення вважати “Механічний апельсин” твором трьох мистецтв – літератури, кіна та перекладу.

До речі, книжковий варіант “Кальварії” відрізняється від журнального, що свого часу виходив у “Всесвіті” (1990, № 5). Він більший за обсягом, бо вже без купюр, та заново відредаґований самим перекладачем.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com