Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

23.12.2003 14:33

Із Росії – з кінолюбов’ю

Володимир Войтенко, KINO-KOЛО (20)

Власне, це спроба переднього слова до зимового, а назагал – вже двадцятого, числа KINO-KOЛА. Коли ми розпочинали (а перше число часопису побачило світ майже шість років тому – у січні 1997-го), тоді російська кінематографія перебувала приблизно в такому ж стані, як і рідна українська...

Двома словами – було погано. Чи не на всіх кінодорогах і стежках. Хіба що в Росії архівна справа культивувалася справно, виходили кіномистецькі часописи, а все інше... Хоча загальне число знятих повнометражних фільмів там ніколи й не падало нижче 40. Але все те було вельми невиразним – особливо в очах глядачів, що вони, перепрошую, і в очі тих фільмів не бачили. Принаймні, на кінотеатральних екранах.

Минуло тих років шість і вже важко навіть порівнювати стан цих двох кінематографій. А поняття “кіноіндустрія” взагалі до нашого кіна лаштувати некоректно. Колись вона була – у 1920-х, за часів ВУФКУ. В загальнорадянських формах існувала пізніше. А за українських незалежних часів – ніхто не запліднив, то й не зародилася. Тим часом ті, кому належало рухатися, проявляти політичну й культурницьку волю, безсистемно смикалися чи й просто чорт зна що робили... То й результат – відповідний.

І він, цей результат, коли без нюансів, неориґінальний: український кінопростір – чи не у всіх розуміннях – опинився у стані колоніальному. Або й не виходив з нього. Хоча це завжди – певний процес, а не щось стале і внормоване. Отже, вітчизняні кінотерени упевнено і далі освоюються. Тепер не тільки (репертуарно) американською кіноіндустрією, а й (у всьому іншому) – російською. Остання вже спроможна...

В Росії зараз про кіно говорять і дискутують багато. А головне – його дивляться. Ось такі цікаві цифри... 1997 року російський кінопрокат зібрав $7 мільйонів, а 2002-го – вже $115 млн. За 6 років зафіксовано ріст у 16 разів. Ще не підраховано, але 2003-го прогнозують мінімальну цифру – $180 млн. На сьогодні в Росії функціонує біля 400 модерних кінозалів і саме вони збирають левову частку вказаних грошей. Зараз іще будується біля 150 залів (у Москві та поряд – біля 60). Знавці обіцяють, що в році десь 2007-му Росія матиме 1000 таких сучасних кінозалів. І найближчих років тамтешній прокат приноситиме прибутків більше за прокат іспанський ($350 млн.). А це означатиме, що Росія увійде до престижної європейської п’ятірки. Попереду будуть тільки Італія, Велика Британія, Німеччина і Франція, котра має щорічні збори біля одного мільярда долярів.

Звісно, в Україні теж з’являються нові зали і теж дуже гарними темпами росте відвідуваність кінотеатрів (щоправда, вітчизняні дистриб’ютори не схильні оприлюднювати своїх виробничо-фінансових досягень). Але український ринок є цілком вторинний чи навіть, даруйте, третинний – світовий кінорепертуар потрапляє на наші екрани через дистриб’юторів російських. Окрім нюансів суто економічних, тут автоматично присутній і нюанс культурний – усі стрічки безальтернативно дублюються російською.

Стають успішними в кінопрокаті й окремі російського виробництва картини – і в Росії, і в Україні. Судячи з того, що серіальний російський бум майже повністю витіснив з наших телеекранів решту закордонної продукції (а питомо українська йшла-ішла, та так, насправді, й досі нікуди не дошкандибала), то й кількість російських фільмів в українських кінотеатрах напевне зростатиме. Це тоді, коли вітчизняних майже не знімається.

Російське суспільство через мас-медії розгортає різноманітні й ось такі, наприклад, цікаві кінодискусії – а чи потрібна державна протекція російським стрічкам у російському ж прокаті і чи є шанси російського кіна у прокаті світовому? Нормальна, знаєте, розмова. Бо й певні підстави для неї вже є.

І знову російське кіно отримує престижні перемоги на головних світових фестивалях. Нова ґенерація активно заявляє про себе і в комерційному, і в мистецькому кінематографі. (Не без того, щоб частина тамтешньої фахової критики нарікала, мовляв, насправді “нового російського кіна нема”, як феномену). І скільки б у цьому не було своєрідних “але”, але російське державне керівництво виявляє велику зацікавленість національним кіном. І все більше – не на словах. На відміну від нашого.

Через усі ці причини ми майже цілком і присвятили зимове число KINO-KOЛА російському кінематографу. І його сьогоднішньому дню, і його минулому. Тим паче, що минуле українського і російського кіна, хотіли ми того чи ні, було братерське...



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com