Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

19.01.2004 17:15

"Мамай" (Variety про фільм Олеся Саніна)

Леслі Фельперін

Як ми й обіцяли, друкуємо рецензію на українську стрічку режисера Олеся Саніна "Мамай", видрукувану в одному з найавторитетніших кіновидань світу – журналі Variety 10 грудня 2003 року.

Фільм "Мамай" став першим, що його Україна висунула на здобуття премії "Оскар" у номінації "Найкращий іншомовний фільм".

"Мамай", цьогорічний претендент від України на здобуття "Оскара" за найкращий іншомовний фільм, є порівняно надто глибоким і дивним для цієї категорії. І все ж, цей чудовий за зображенням повнометражний дебют до цього часу режисера короткометражних і документальних стрічок Олеся Саніна, що він додає пишних прикрас поетичній кінотрадиції реґіону, започаткованої Сергієм Параджановим ("Колір ґраната"), міг би бути переможцем сміливіших фестивалів і гітом арт-гаузних кінотеатрів. Проте глядачам знадобляться поглиблені друковані коментарі до фільму, щоб вони залишилися в степу з дуже неясною історією стрічки про те, як козак закохується в блакитнооку татарську красуню, незважаючи на культурну межу.

Заснований, як повідомляється, на леґенді 16-го століття, що існує як в українських, так і в татарських текстах, фільм є, головним чином, комонною мелодрамою в дусі "Ромео та Джульєтти", змішаною з іншими сюжетами про співочі золоті колиски, вовків, які розмовляють, і етнічні суперечки. Початкова частина калейдоскопічно змішує довгі графічні тексти середньовічної поезії з образами диких місцевих ландшафтів і ключовими компонентами історії. Незвиклі до ускладненої кіномови глядачі спочатку боротимуться, щоб зрозуміти зливу звуку і зображення, але після певного часу з трясовини з'являться головні герої.

Козак (Андрій Білоус) і його два брати (Сергій Романюк й Олесь Санін) утікають, вкриті якимось білим порохом з копальні, в якій вони змушені татарськими завойовниками працювати як раби. Брати головного героя знаходять коней для втечі, але сам він, не маючи свого коня, змушений бігти поруч із ними в захопливій сцені, і кінець кінцем падає від знемоги, тоді як його брати їдуть геть. Татарська жінка-кочівниця (Вікторія Спєсівцева) рятує його, повертає йому здоров'я за допомогою шаманської магії, і перейменовує його на Мамая (що дослівно означає "ніхто").

Тим часом, брати Мамая губляться в пустощі, шукаючи його, і, нарешті, опиняються загнаними татарами в кут у лісі. Здається, що їх ось-ось пропере вістря шаблі, аж тут ватажок кочовиків-мусульман вирішує, що "навіть невірні заслуговують на краще, ніж безмовна смерть у безмовному лісі". Поза тим, відстрочення для козаків тривало недовго, і романтична ідилія Мамая в степу добігає кінця, коли брати його подруги вирішують, що вона зрадила клан.

Режисура Саніна є величною й неквапливою, і не показує жодного сліду творчого впливу від його повсякденної роботи з виготовлення телевізійних документальних стрічок для зарубіжних ТБ-компаній. Така робота, втім, надала йому очевидну спроможність розуміти рідну культуру і майстерність у роботі з багатьма непрофесіоналами, що вони широко представлені серед виконавців ролей.

Взагалі, фільм видається подібнішим оживленому твору фольклорного живопису, ніж традиційній кінострічці. Проте, незважаючи на трагічний фінал, картину можна прочитати як алегорію заклику до міжкультурної толерантности, дуже актуальної теми, враховуючи сьогоднішній конфлікт у сусідньому кавказькому реґіоні.

Приголомшлива операторська робота, очевидна, навіть попри жахливу якість проекції з цифрового бетакама, що її влаштував кінофестиваль у Коттбусі, є найбільшим достоїнством стрічки. Оператор Сергій Михальчук надає жорсткому яскравому сонячному світлу, романтичним пастельним присмеркам і сценам у світлі вогнища п'янкої чуттєвости, підкреслюючи чаклунську розкіш екзотичних костюмів Ґали Отенко й Ірини Клиби (демонічний головний убір Спєсівцевої під час сцени одруження виглядає таким, що йому міг би позаздрити й дизайнер капелюшків Філіп Трісі). Музика Алли Загайкевич є гіпнотичною, з вдалим використанням народних барабанів і струнних інструментів, що вони добре інтеґровані до сюжету.

Variety, 10.12.2003

Переклад Аліка Шпилюка

У перекладі виправлено деякі фактичні помилки, що їх припустився автор статті (імена і прізвища членів знімальної групи, виконання акторами тих чи інших ролей тощо).




Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com