Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

07.02.2004 17:25

„Складнощі перекладу” європейської кіномови для американських кіноакадеміків

Олег Рой

ЗАГУБЛЕНІ В ПЕРЕКЛАДІ (СКЛАДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУ)/LOST IN TRANSLATION (102’, США – Японія, 2003), сценарій та режисура: Софія Коппола, оператор: Ленс Ейкорд, актори: Білл Мюррей, Скарлетт Йоханссон, Джованні Рібізі, Анна Фаріс, Фуміхіро Хаяші. Український дистриб’ютор фільму: “Сінерґія”.

Своєю попередньою стрічкою, а мова про „Незайманок-самогубців”, Софія Коппола надто високо підняла планку вимог до самої себе, тож новітній її фільм очікувався з певною тривогою: а раптом то була щаслива випадковість, і природа на дітях таки відпочиває? І, як з‘ясувалося, побоювання не були марними. Зате пояснити успіх фільму „Складнощі перекладу” в „оскарівських” академіків та іншої навкологоллівудської шатії, можна без особливих проблем.

Перш за все, Коппола-молодша досить точно знає, як найкраще подати давно застиглу страву, аби вона виглядала свіжою та ароматною. Класичні мелодрами, від „Касабланки” до „Безсоння в Сіетлі” для неї – незавершене полотно, яке вона оздоблює вічноєвропейською кінопроблемою некомунікативности на кшталт Вендерса й Антоніоні. Звісно, режисерка спрощує всілякі європейські похмурості-шорсткості за рахунок життєрадісної американської натури, що та завше знайде вихід навіть із найскладнішої депресії. А звідти й фінальний, очікуваний і певною мірою відразливий, поцілунок двох самотностей, котрий не міг залишити байдужими тих, для кого, власне, і постав суроґатним замінником гепі-енду в історії, що їй гепі-енд не личить, хоч ти плач.

Гарно освічена кіноманка зі стажем Софія Коппола добре знала, що її мелодраму випадковостей у Голлівуді сприйматимуть одкровенням. Більш того, вона безсовісно спекулює знахідками того ж Вендерса чи Вона Карвая. А то й взагалі копіює цілі сцени із „Порнографічного зв‘язку” Фредеріка Фонтена, розуміючи, що завідувачі роздачею „Оскарів” плагіату не помітять, а коли й помітять, ввічливо промовчать. Адже, за неписаним голлівудським законом, все гарне, що є в кіні, вигадали оскарівські номінанти. Ми ж від Американської кіноакадемії не залежимо ані на крихту. І не побоїмося сказати вголос, що єдина ориґінальність другої повнометражної стрічки Софії Копполи в її неповазі до чужої культури. Сміховиннішої і дикішої Японії, ніж та, яку зафільмувала режисерка, ви не побачите навіть у третьосортних американських бойовиках про якудзу. Звісно, у Копполи є виправдання: ніби головне тут – історія про вимушене кохання людей, що вони хоча б розмовляють однією мовою; і чим ексцентричніше і незрозуміліше євроамериканському оку тло цієї самої історії, тим, напевно, краще. Але ж ті, кого режисерка гарненько поскубала для своєї нової стрічки, гарно вміли орудувати тонкощами психологічних нюансів. А Софія Коппола, на жаль, здатна копіювати лише формальні прийоми...

Також дивіться: Фотоґалерею фільму



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com