Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

16.02.2004 16:46

П’ять сотень останніх самураїв(“Останній самурай” Едварда Цвіка)

Олексій Сахалтуєв

Останній самурай/The Last Samurai (154’, 2003, США), режисер: Едвард Цвік, актори: Том Круз, Кен Ватанабе, Тімоті Сполл, Гіроюкі Санада, Біллі Коннолі, Тоні Ґолдвін, Коюкі, Масато Гарада, Вільям Етертон. Український дистриб’ютор фільму: “Сінерґія”.

Коктейль, змішаний на основі “Сьоґуна” й “Танців з вовками”, спочатку смакував непогано – міцно й знайомо. Навіть провисання дії десь усередині виглядало доречним: така собі кіномедитація. Та кінець кінцем тягар банальностей усе ж переважив очевидні формальні чесноти. Доводиться визнати, що Едвард Цвік зняв свій найменш інтелектуальний фільм і поки що найгірший фільм.

“Останній самурай” цілком експлуатує фірмовий стиль Цвіка – вміння вловити подих епосу навіть у досить камерних сюжетах. Недоліки Цвіка теж відомі: проблеми з відчуттям міри та гумору часом підводять його вирішальної миті. Емоційна гіперболізація та псевдозначущість колись перетворили “Мужність під вогнем” з потенційно цікавої історії на слізливу патріотичну мелодраму. В “Останньому самураї” вперті намагання прив’язати величне послання до вкрай невибагливого сюжету доходять до смішного. Чим банальнішим є діалог, тим з більшим патосом він подається. Чим дурніша ситуація – тим серйозніше її обіграють. Причому наростання ідіотизму теж відбувається за законами драматургії, сягаючи апотеозу в кульмінаційній сцені фільму, коли Том Круз повчає розуму та самурайському кодексу японського імператора. Я навіть пошукав у титрах подяку Роланду Еммеріху чи Майклу Бею – за ідею.

Цікаво, що цілковито прибрати з фільму східну неоднозначність усе ж не вдалося. Бо ж так достеменно і не зрозуміло, хто ж тут ”останній самурай”: Круз чи Ватанабе? Ветеран самурайських фільмів Кен Ватанабе виглядає автентично, але схожість із молодим Тацуєю Накадаєм не робить його персонаж менш схематичним. Взагалі, у показі японської “екзотики для туристів” фільм претендує на певну енциклопедичність. Тут є майже все, чим, на думку західного глядача, славиться Японія. Особливо тішать ніндзя – вставний номер, що його, мабуть, додали на вимоги тестової авдиторії.

Але глузувати з “кіножуравлини” по-японському тут навряд чи доречно. Як будь-який нормальний мейнстримівський продукт, фільм пропонує угоду, що вона доволі інтриґує: Цвік убиває п’ять сотень останніх самураїв, глядач – дві з половиною години власного часу. Висновуючи з прокатних показників, власне, глядач залишився задоволений. Цвік, мабуть, теж – бо ж мистецьких завдань він, здається, перед собою вже не ставить.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com