Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

01.03.2004 15:44

Сенсові галюцинації("Блуберрі" Яна Кунена)

Аксінья Куріна

БЛУБЕРРІ/BLUEBERRY (122’, Франція, 2004), сценаристи: Александр Метт, Жерар Браш, Ян Кунен, Луї Мелліс, Девід Шенто (за коміксами Жана-Мішеля Шарльє і Жана Жиро), режисер: Ян Кунен, оператор: Тецуо Наґата, художник: Мішель Бартелемі, актори: Венсан Кассель, Майкл Медсен, Джульєтт Льюїс, Темуера Моррісон, Ніколь Гільц, Колм Міні, Едді Іззард, Чеккі Каріо, Джимон Гунсу.Український дистриб’ютор фільму: “Альфа”.

Змагатися з американським кіном на його території – відчайдушний вчинок. Але всі знають, що найкращий спосіб захисту – це напад. Тим паче, що Ян Кунен у своїй попередній стрічці «Доберман» засвідчив, що спроможний змагатися з американцями, і водночас доводити європейських сінефілів до стану глибокої ейфорії. Водночас, поки йшла робота над «Доберманом», Венсан Кассель студіював Карлоса Кастанеду. Перебуваючи під його впливом, дав почитати казки дона Хуана Яну Кунену. Це передісторія «Блуберрі» – гібрида французьких коміксів і пошуків індіанських знань. Кунен після «Добермана» вирушив до Мексики на пошуки дона Хуана, а потім до Південної Америки до тамтешніх наґвалів – здобувати магічну силу. Кассель, як він стверджує, на певному етапі приєднався до свого товариша, і вони разом десь у південноамериканських джунґлях їли гриби і кактуси, спілкувалися з духами і здобули інший погляд на реальність тощо.

Чи це тільки піар, чи згадані етнографійні подорожі й експерименти мали місце – все одно. Так само не важливо насправді, чи існував дон Хуан (скептикам пропоную порахувати наклади Біблії і помедитувати над питанням, чи дійсно жив Ісус Христос). Бо шанувальників Кастанеди в усьому світі мільйони. Кастанеда лишається чверть століття ідолом поп-філософії нью-ейдж. Тому справді дивне те, що тільки зараз кіно звернулося до індіанських таємних знань. І насамперед «Блуберрі» цікавий саме з цього огляду. Крім того, приємно відчувати, що з-під носа голлівудських хижаків поцупили ще не розроблену і не понівечену тему, географійно суто американську – індіанську магію, використали ще одну суто американську річ – комікси (пригоди Блуберрі, до речі, були дуже популярні у Франції).

Зроблений за рецептами спаґеті-вестерна, «Блуберрі» вводить в оману. Ну, певна річ, є ковбої, такі спітнілі, засмаглі та неголені (ось жарт від Кунена, ковбоя-маршала грає француз Кассель), є доволі потворний злодій, є красуні, коні, бар, брудне містечко і прагнення знайти золото. Але весь той декор існує для пошуку інших скарбів – духових. Блуберрі-підліток набуває шаманського досвіду несподівано. Десь у горах його майже мертвого знаходять і рятують за допомогою магії індіанці. Блуберрі опиняється в оточенні іншої культури, відтак він живе між двома світами. Світ індіанців красивий до знемоги, майже як медитативна «Баракка» Рона Фріка. Там усе узгоджене з мітологією нью-ейджу: краще перебувати в симбіотичних стосунках з природою, забути про важкий тягар білої людини, шукати замість скарбів гармонію в собі…

Пошуки гармонії Блуберрі доводять до бед-тріпів, як знати, жодна ініціація без жахливих бед-тріпів не відбувається. Проблеми у стрічки інші – неможливо ввіпхати в один фільм усього Кастанеду і водночас створити блокбастер. Конфлікт жанрових канонів і психоделійних уподобань авторів фільму не допомагає знівелювати навіть бюджет у 45 мільйонів долярів. Усе одно хтось не зрозуміє, а інтелектуал скривиться і скаже, що краще було не розмальовувати фарбами «Мерця» Джармуша. І докине, що галюцинації, до речі, не дуже правдоподібні і не такі красиві, як, скажімо, живопис Алекса Ґрея. Хоча дуже вже вони масштабні, здається, автори мали на меті перемогти «Матрицю». Як на мене, перемогли – відповідь Голлівуду слід вважати вдалою. А «Мрець» Джармуша наразі лишається нескореною вершиною. А щодо американських шаманів і дона Хуана, гадаю – далі буде. Але вже без Блуберрі.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com