Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

02.03.2004 18:07

Повернення “Великої риби” до своєї води(Big Fish Тіма Бертона)

Олег Рой

“ВЕЛИКА РИБА”/BIG FISH (125’, США, 2003), сценарист: Джон Оґаст за романом Деніела Воллеса, режисер: Тім Бертон, актори: Юен Макґреґор, Альберт Фінні, Біллі Крадап, Джессіка Ленґ, Гелена Бонем-Картер, Елісон Ломан, Стів Бушемі, Денні де Віто, Фей Данавей.
Український дистриб’ютор фільму: “Київоблкіно”.


Коли на мить забути про те, хто такий Тім Бертон і яке його місце в сучасній кінематографічній ієрархії, “Велика риба” може здатися просто симпатичною мелодрамою про те, що брехня не завжди вбиває почуття, а подекуди навіть рятує їх від буденної рутини. Таке аморальне послання у чиємусь іншому виконанні обов’язково зіштовхнулося б зі стіною нерозуміння та навіть ворожости (Спілберґ не дарма відмахнувся від проекту). А Бертону завжди все пробачали, як і іншим казкарям з їхніми незбагненними та частенько недитячими фабулами.

Понад те, від Бертона завжди чекають певною мірою загонистих сучасних казок, що їх зараз сором’язливо називають магічним реалізмом. Та насправді свого ідеального сюжету режисерові довелося почекати, бо латиноамериканські зразки штибу Ґарсіа Маркеса та Лаури Есківель для нього занадто імпульсивні, а скандинави, очолювані Фробеніусом, схильні оздоблювати свої метафоричні ілюзії різноманітними сексуальними ескападами. Тож роман британця Деніела Воллеса, котрий без комплексів поєднує літературний прагматизм із неконтрольованою фантазійністю, безумовно став би каменем спотикання для Спілберґа, і миттєво перетворився на філософський для Бертона. Бо одна річ – “Велика риба” в руках універсального постановника, нехай і напрочуд здібного, а інша – у виконанні автора, що він сам, певно, живе в анімаційному за світосприйняттям світі.

І будь-які намагання вибратися з того затишного вакууму для Бертона, та й для глядачів ставали ледь не стихійним лихом. Бо як іще назвати безпорадно грузьку “Планету мавп”, що вона безкомпромісно поставила кордони для постановника, за межами котрих йому шукати нічого. Тож повернення режисера до власного мейнстриму, де немає неприємних сюрпризів, багатозначних узагальнень і різких фіналів можна назвати тріумфальним. Із одним маленьким зауваженням – то тихий такий, хатній тріумф, що його оцінять лише палкі прихильники режисера...



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com