Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

11.03.2004 11:47

Смачна зупинка

Ірина Ігнатенко

Динаміка сучасного життя спроможна перевершити будь-які олімпійські рекорди. Сьогодні людина поспішає повсюдно. Почуття, рішення, дії – все має свій прискорений рух. Швидкоплинній реальності підкоряється й мистецтво, oсобливо кіно. Голлівудські блокбастери “бізнесують” на тимчасових емоціях глядача. А вітчизняні історії нових попелюшок і робін гудів уперто змальовують добропорядних злодіїв і суперледі, які не іржавіють. Але в просторі сучасного кіноекрана з’являються й альбіноси. Одним з них можна назвати кінострічку “Не робіть бісквіти в поганому настрої” російського режисера Ґріґорія Нікуліна. Цей фільм було представлено завдяки проекту “Російське кіно: прем’єра в Києві” у столичному Домі кіна декількома сеансами одночасно.

Саме так, одночасно, назва та сюжет кінофільму виявляються доволі простими та невибагливими. Історія, назву якої можна витлумачити, як пораду не ухвалювати важливих для життя рішень у відчаї, розповідає про самотню жінку. Вона працює викладачем російської мови для чужоземців. За несплату боргу їй від’єднують телефон. З надією позичити чималі гроші героїня звертається до знайомих по допомогу. Ще за 1970-х вони мали спільні таємниці: слухали заборонену іноземну естраду, читали заборонених поетів, вчили Бродського та Пастернака. А сьогодні між ними інша романтика – поспішати.

Все це змальовується на початку кінокартини та видається доволі банальним. Бо ж завжди існували принци та злидарі, які мали свої критерії поцінування духового та матеріального.

А коли зупинкою довгого маршруту головної героїні стає розвідний міст над Нєвою, історія непомітно змінює напрямок розвитку.

Режисер Нікулін і автор сценарію Татьяна Москвіна вдало використовують такий елемент, як міст. Коли героїня не знаходить мостів між собою та псевдодрузями, на її шляху трапляється інший міст. І якщо для неї він стає місцем роздумів і міркувань, то дехто вирішує поставити остаточну крапку на своєму існуванні. Скажімо, нікому не відомий старий, викурює останню цигарку та кидається з ріки-життя в річку-Нєву, щоб злитися з нею.

Пізніше головна героїня визначить для себе як солодку зупинку бідолахи. Цим вона викриває відсутність своєї сміливости. Але кому?

Аж раптом на авансцені з’являється чоловік. Ця спокійна та ненав’язлива людина зовсім не викликає асоціацій з неперевершеним мачо. Глядач, мабуть, уже звик до широких жестів на екрані: гроші, палаци тощо. І все для однієї “принцеси на бобах”. Він, герой Сєрґєя Донцова, просто з’являється і просто йде поруч. Але саме завдяки цій непомітній фігурі вимальовується характер героїні Ери Зіґаншиної.

Рєґіна Морська, виявляється, викладацькою діяльністю заробляє на видання своїх віршів. Маючи такий псевдонім, вона, як “цариця” (переклад імени з латини), намагається пливти навіть проти течії. На відміну від пересічного жіночого образу успішної суперледі, що його зображає сучасний екран, Рєґіна – яскраво виявлений тип жінки “з перчиком”. Вона красива, втомлена від сірости життя, незрозуміла оточенню. Її наполегливість не має нічого спільного з завзятістю, яка спроможна забезпечити успіх у досягненні поставленої мети. Але чого ж вона прагне? Бо ж гроші для неї – це не розкіш, а засіб для існування. Вона творча людина, котра надає переваги духовому хлібу. І зрозуміти її в змозі така ж творча людина. Тоді, коли автори картини підкреслюють поведінкою героїні її небажання зливатися з сірим оточенням, непримітний незнайомець спокійно шліфує свій камінь. Іноді здається, що він промовляє якісь дурниці. Його слова доволі прості. Мабуть, тому Рєґіна весь час намагається позбавитися його компанії. Але незумисне він переконує жінку, що незнайомцю корисно виплеснути душевні переживання. Зненацька він виявляється переможцем Всеросійського конкурсу кондитерів. А головне, що його перемога не підкоряється якимось столичним “виворотам”. Він пече бісквіт і змащує його мармеладом. Все робиться дуже просто, з душею та в доброму гуморі. Змальовуючи цей образ кондитера, автори кінофільму цікаво поєднують “хліб” і “мистецтво”, які так потрібні головній героїні.

Рєґіна Морська, яка взагалі не їсть солодкого, відразу не розуміє, як, можливо, і глядач фільму, що такі наївні поради можуть врятувати життя.

Цей фільм цікавий тим, що в ньому відсутні напружені психологійні моменти: павзи, монологи тощо. Все відбувається на наших очах. Ось Санкт-Пєтєрбурґ, ось жінка, ось чоловік. Кожен має власні інтереси, але не кожний спроможний їх поєднати. Все вирішується завдяки звичайним розмовам, які непомітно поєднуються з прогулянкою містом.

Фіналу прогулянки автори надають доволі солодкого смаку, можливо реального, але дещо неочікуваного. Кондитер прибирає в квартирі Рєґіни і пече красивий бісквіт, це слово, до речі, з латини перекладається таким робом: біс – двічі, квіт – печений. Подібно до пирога , головна героїня випікається двічі. Бажання померти, завдяки простим спокійним діям незнайомця, змінюється на бажання жити. Навіть колір одягу з холодного кольору морської хвилі перетворюється на теплий рожевий.

Саме так кінострічка “Не робіть бісквіти в поганому настрої” пробуджує теплі почуття без зайвих емоцій. Вона така схожа на солодкий, прикрашений теплом майстра, бісквіт.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com