Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

15.03.2004 17:28

Останній мустанґ(“Ідальґо” Джо Джонстона)

Олексій Сахалтуєв

“ІДАЛЬҐО”/HIDALGO (135’, США, 2004), режисер: Джо Джонстон; актори: Віґґо Мортенсен, Омар Шаріф, Зулейха Робінсон, Луїз Ломбард, Елізабет Беррідж, Флойд “Червона Ворона” Вестерман, Малкольм Макдавелл. Український дистриб’ютор фільму: “ВіН”.

“Ідальґо” обіцяє розповісти реальну історію Френка Т. Гопкінса – американця, що він наприкінці 19-го століття на своєму мустанґу виграв скачки в аравійській пустелі. За 68 днів подолав 3000 миль і на фініші випередив найближчого суперника на 33 години. Іншими словами: простий ковбой на дикому коні втер носа натовпу шейхів на арабських скакунах. Гідний внесок до пропаґандистської місії з покращення іміджу Америки в очах мусульманського світу.

Фільм починається з трагедії біля Вундед-Ні – кривавої різанини, що вона поклала кінець організованому опору американських індіанців. Хоча й ніяк не пов‘язаний з подальшими подіями, такий патосний початок відразу налаштовує на поважне ставлення до фільму. Але далі “Ідальґо” починає так стрімко дискредитувати власну історичну й біографійну цінність, що з певного моменту становить інтерес хіба що як виключна колекція штампів, нісенітниць та елементарних логічних протиріч.

Колишній майстер спецефектів Джо Джонстон зробив собі ім’я фантастичними фільмами для дітей. В “Ідальґо” він уперше має справу з історичним і – принаймні зовнішньо – дорослим матеріалом. Але подати його “по-дорослому” Джонстону так і не вдалося. Здається, його концепція пригодницького байопіка апелює не до класики жанру на кшталт “Лоуренса Аравійського” та “Метелика”, а до мемуарів барона Мюнгавзена. Та “Ідальґо” не відбувся навіть як наслідування “Індіані Джонсу”. Йому відчайдушно не вистачає гумору та легковажности: сміховий ефект якщо й виникає, то, здебільшого, не там, де заплановано.

По-своєму гармонійний синтез драматургійної, режисерської та акторської безпорадности, “Ідальґо”, до того ж, переконливо підтверджує старе правило: навіть хороший другорядний актор рідко здатен витягнути головну роль – тим паче, відверто погано написану. Можна зрозуміти бажання Віґґо Мортенсена отримати дивіденди з тріумфу “Володаря каблучок”, але в “Ідальґо” він виглядає не так романтичним героєм, як людиною не на своєму місці.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com