Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

18.03.2004 13:26

Шлях до пекла("Бумер" Пєтра Буслова)

Станіслава Беретова

21 березня, в рамцях проекту "Російське кіно: прем’єра в Києві", що його проводять Національна спілка кінематографістів України, представництво в Україні Російського центру міжнародного наукового і культурного співробітництва при Міністерстві закордонних справ Російської Федерації, а також Міжнародна громадська організація Міжнаціональний конґрес "Злагода", в Домі кіна відбудеться показ фільму "Бумер". Після перегляду глядачі матимуть змогу зустрітися з творчою групою фільму, планується, що до Києва приїдуть продюсер стрічки Сєрґєй Чліянц.

БУМЕР (110’, Росія, 2003), сценаристи: Пьотр Буслов, Дєніс Родімін, режисер: Пьотр Буслов, оператор: Данііл Ґурєвіч, актори: Владімір Вдовиченко, Андрєй Мєрзлікін, Максім Коновалов, Сєрґєй Горобченко, Яна Шивкова, Людміла Полякова, Анастасія Сапожнікова, Васілій Сєдих, Євґєній Крайнов, Алєксєй Зайцев.

Будь-яка “модна” тема має властивість згодом втрачати свою актуальність. Це – загальновідомий факт.

Цілковите захоплення “бандитською” романтикою, що охопило радянський кінематограф іще наприкінці 1980-х років, дістало “другого подиху” в середині минулого десятиріччя завдяки прориву Квентіна Тарантіно. Однак усім стало зрозуміло, що після “загальнонародного” успіху обох “Братів” і цьогорічного телевізійного гіту – мінісеріалу “Бриґада” – тема “бандитів” у кіні вичерпала сама себе.

Молодий режисер Пьотр Буслов, що за часів роботи над фільмом був студентом третього курсу ВДІКу, та така ж молода і майже недосвідчена команда чи просто не знали, чи не повірили в ці прогнози. Так чи так, цим нікому не відомим дебютантам вдалося зняти кіно, що його і публіка, і професіональна спільнота визнала найпомітнішою стрічкою цього року. І хоча формально “Бумер” нічого не отримав, окрім “Спецпризу за дебют” на цьогорічному фестивалі у Виборзі, чутки щодо нього поширювалися ще задовго до літньої прем’єри. Однією з причин цього ажіотажу стала “болюча” для нового російського кіна подія – минулорічне зникнення знімальної групи Бодрова-молодшого на Кавказі. Серед зниклих були й учасники бусловського проекту.

Після “постмодерністської” за духом та формою “Копійки”, що вона з’явилася завдяки співпраці широко розрекламованого творчого тандему Диховичний & Сорокін, наші північно-східні сусіди звернулися до оспівування, звичайно, менш ориґінального, але значно престижнішого і потужнішого засобу пересування – “бімеру” або ж “бехі”. Слово “бумер” – неологізм, що завдячує своїм виникненням честолюбним амбіціям молодих авторів фільму.

Нова модель BMW, що відіграє у фільмові одну з п’яти головних ролей, стає для героїв ознакою їхньої успішности, соціального статусу і навіть одним з умовних доказів їхньої чоловічої сили.

Сюжет стрічки – майже автентичний переспів національних казок про трьох богатирів, у Буслова, щоправда, їх побільшало: замість трьох – четверо. Бо, з одного боку, чотири – це оптимальна кількість пасажирів авта, а, з іншого, – у з’ясуваннях стосунків четверо завжди краще, ніж троє.

Але, якщо у класичних народних оповіданнях герої мандрують, щоб якнайменше – врятувати світ, то в “Бумері” єдина мета, що згуртовує всіх, – втекти з Москви та переховатися на дачі у знайомого, доки все залагодиться.

Зрозуміло, що на цьому “проклятому шляху” хлопці зустрінуть і кохання, і зраду, і допомогу, але здебільшого – невиправдано високий ризик, що, врешті решт, приведе їх до логічного й очікуваного фіналу.

Фільм розпочинається зі сцени викрадення машини, а згодом дія набирає швидкости й уже важко слідкувати за її розгортанням: приїхали на “стрілку”, почалася бійка, раптова стрілянина – і все: шлях назад відрізано. Тому й залишається хлопцям лише єдиний напрямок: уперед, що стає для них дорогою в нікуди. Без грошей, без планів, вони взагалі не мають нічого, окрім машини та горезвісної чоловічої дружби, що й вона інколи не витримує і починає розсипатися.

“Бумер”, не зважаючи на задум авторів, не став одою на честь дружби. Фільм Пєтра Буслова – це, швидше, спроба чесної розповіді про долю чергового “втраченого покоління”, для якого “існування за поняттями” важливіше самого існування як такого. І це не дотримання сучасного “кодексу чести”, це – звичайне хлоп’яче самолюбство, помножене на страх бути “терпілою”, тобто “лузером” – невдахою. А поряд із цією “ганьбою” все втрачає значення: навіть людське життя.

Найцікавішим фактом стала реакція української публіки на головну цьогорічну російську прем’єру. У Росії “Бумер” став подією, а молодого режисера майже відразу визнали новою “надією російського кіна”. Вітчизняних глядачів російський гіт здебільшого залишив байдужими, якщо не роздратованими. Бо ж скільки можна про бандитів?

Хіба це не є доказом тих об’єктивних змін, що сталися з нами за останнє десятиріччя? Розрив між нами та росіянами стає все відчутнішим, навіть у такій загальнолюдській царині, як почуття та емоції.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com