Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

01.04.2004 19:18

Її звуть Матільда, Барбара, Єва, П’єретта, Марія, Катрін...

Олександр Перевалов

Ретроспектива фільмів Фанні Ардан, що вона відбудеться в столичному Культурному центрі “Кінотеатр “Київ” складається, на жаль, лише з шести повнометражних стрічок, але і ця невеличка добірка може дати уявлення про неабиякий і різностильовий доробок цієї видатної французької акторки, кожна з’ява котрої на екрані вже протягом 25-ти років завжди стає значною подією.

Відкривають ретроспективу (якщо брати фільми за їхньою хронологією) дві стрічки Франсуа Трюффо: “Сусідка” (1981) й “Веселенька неділя” (1983). “Сусідка” вважається одним із беззаперечних шедеврів видатного кінорежисера. Після створення фільму “Останнє метро”, де режисеру довелося керувати грою одразу семи виконавців головних ролей, Трюффо вирішив створити більш камерну, психологійно витончену “історію на двох”, а сценарій було написано спеціально під дует Ардан – Депардьє. Наступна, 21-а й остання, стрічка Трюффо “Веселенька неділя” являє собою (за словами самого автора) типовий “фільм суботнього вечора” – поліційну чорно-білу комедію за мотивами роману Чарльза Вільямса, одного з авторів славнозвісної “Чорної серії”. Ця серія “чорних романів” вплинула свого часу на всіх без винятку режисерів французької “нової хвилі”, а партнером Фанні Ардан у цій стрічці став Жан-Луї Трентіньян.

Стрічка Ґабріеля Аґіона з дещо грайливою назвою “Злегка “голубий” (1996) насправді є ліричною комедією ситуацій, що під різним оглядом обсервує тему кохання, яке не завжди і не обов’язково повинно бути традиційно орієнтованим.

Одвічний “анфан терібль” французького кіна режисер Франсуа Озон, що змінює стиль у кожній новій стрічці, знову вразив публіку екранізацією п’єси-розслідування Робера Тома “8 жінок” (2001). Детективна п’єса стала майже оперетою, а Фанні Ардан у ній – лише одна з восьми жінок, але яких!

Італійського режисера Франко Дзеффіреллі, що ще за життя великої Марії Каллас поставив із оперною дівою кілька вистав у різних театрах світу, багато років переслідували голлівудські продюсери з пропозиціями зняти біографію співачки. Дзеффіреллі Голлівуду відмовив, проте екранізував ув Європі епізод з життя Каллас… якого не було. Від стрічки “Каллас назавжди” (2003) обурено відвернулись естети, проте фільм був схвально сприйнятий публікою.

Замикає (чи то відкриває) ретроспективу остання за часом екранна робота акторки – фільм режисера Анн Фонтен “Наталі...” (2003). Це типово «жіноче» кіно у французькому варіанті, де Ардан асистують Жерар Депардьє й Емманюель Беар, розповідає про жінку, що, підозрюючи свого чоловіка в невірності, наймає повію, аби дізнатися про його сексуальні захоплення.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com