Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

30.04.2004 16:54

На екрані... фабульний ідіотизм ("У пастці часу", Річардa Доннерa)

Олексій Сахалтуєв

У ПАСТЦІ ЧАСУ/TIMELINE (116’, США. 2003), режисер: Річард Доннор, актори: Пол Вокер, Френсіс О’Коннор, Біллі Коннолі, Девід Тьюліс, Ніл Макдоноу, Джерард Батлер, Ламбер Вільсон, Анна Фріл, Метт Крейвен.

Російський варіант назви стосується не так подій фільму, як глядачів, що завітали-таки на сеанс. З огляду на майже двогодинну тривалість і неймовірну нудьгу, що її навіює фільм, перегляд певної миті справді починає нагадувати пастку: заманили і тепер знущаються. Залишити залу або забутися сном заважає хіба що цікавість: куди ж пішли 80 мільйонів? Цілковита відсутність зірок у подібних проектах зазвичай означає більше грошей на спецефекти й декорації. Тим паче, що Доннор колись мав репутацію режисера, що вміє компетентно розпоряджатися мегабюджетами. Але тут він нагадує такого собі Ріп ван Вінкля, що проспав усі кіноподії останніх років, а потім наївно зняв кіно двадцятирічної давнини.

Принаймні, картинка виглядає саме так: архаїчно та дешево. Всі ж інші естетичні складники більше відповідають вимогам псевдоісторичного телесеріалу, ніж потенційного кіногіту. Навіть ім’я Майкла Крайтона як автора літературної основи не надає фільмові респектабельности. Фірмовий трюк Крайтона – виняткова здатність відволікати читацьку увагу від безглуздости ключових ситуацій та ліній – у кіні спрацьовує далеко не завжди. Але тут ніхто й не намагався прикритися фіґовим листочком наукоподібности та психологізму. Натомість на екран потрапив фабульний ідіотизм небаченого розмаху, діалоги ж довершили справу. Результат – найгірша на сьогодні екранізація Крайтона та серйозний претендент на найкатастрофічніший проект року щодо співвідношення бюджет-якість.

Але є й позитивний момент – так би мовити, виховний. Фільм Доннора мав би дати поживу для роздумів іншим режисерам старшої ґенерації, що не хочуть розуміти сумної статистики: фізичне старіння та творча деґрадація майже завжди йдуть пліч-о-пліч. Очевидно, що найкращим виходом з “пастки часу” для них є почесна пенсія. Швидше за все, Доннор незабаром проілюструє це власним прикладом: бо ж з усіх творчих завдань тут він не провалив хіба що епізодичну роль на початку. Для відродження режисерської кар’єри – явно замало.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com