Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

06.05.2004 16:25

Вершник на ім’я Халтура("Вершник на ім’я Смерть" Каренa Шахназаровa)

Ігор Грабович

ВЕРШНИК НА ІМ’Я СМЕРТЬ/ВСАДНИК ПО ИМЕНИ СМЕРТЬ (106’, Росія, 2004), сценаристи: Алєксандр Бородянський, Карен Шахназаров за романом В. Ропшина “Кінь блідий”; режисер: Карен Шахназаров; оператор: Владімір Клімов; актори: Андрєй Панін, Артьом Сємакін, Ксєнія Раппопорт, Анастасія Макєєва, Дмітрій Дюжев, Ростіслав Бєршауер, Васілій Зотов, Алєксєй Козаков. Український дистриб’ютор фільму: “Сінергія”.

Тема, яка потрапила до рук Карена Шахназарова, дуже і дуже ефектна – терор. Зайве казати, що після 11 вересня 2001 року вона не вимагає якихось окремих приводів для себе. Ми всі живемо в світі, де він править – якщо не лівий, то правий, якщо не націоналістичний, то ліберальний. По-друге, тема терору надзвичайно актуальна для Росії, яка не припиняє війну з чеченцями. По-третє, вона приявна в творчості самого Шахназарова, автора ”Царевбивці”(1991). І нарешті російський терор є таким собі феноменом, для дослідження (а інколи й прославлення) якого затупляли свої пера найвідоміші інтелектуали минулого століття. Згадати хоча б Альбера Камю з його “Бунтівником”...

Тобто режисер Шахназаров і сценарист Бородянський мали широке поле для самовияву. Вони могли кореспондувати як із самою темою, так і з її відображеннями в різноманітних стрічках. Наприклад, голлівудських. А тут наявні щонайменше два способи. Один – це версія “Дороги на Арлінґтон”, версія серйозна та драматична, інша – версія “Правдивої брехні” Джеймса Кемерона, де американське подружжя рятує Америку від загрози терористів. Тобто Шахназаров міг приєднатись або до похмурих ідей про всесвітню змову, або до цілком жанрової традиції у дусі, скажімо, російського “Спецназу”.

Натомість він обрав найгірший варіант – екранізацію роману Боріса Савінкова (В. Ропшина) “Кінь блідий”. Не те, щоб книжка не була варта уваги й не могла стати приводом для фільму (колись вона вже була екранізована), але Шахназаров чи не всю її прочитав нам з екрана голосом актора Паніна. Це така собі рефлексія на тему, яка так до кінця і не була сформульована у кінокартині. Врешті, не знаючи контексту, не читавши самої книжки, важко розібратися, що до чого. Перший же епізод викликає запитання: де відбувається дія? Хто ці люди за столом? Чому вони деталі операції обговорюють у ресторані? Які їхні мотиви? У фільмові постійно звучить запитання: “Чому ви вирішили вдатися до терору?”. З одного боку, це досить запізніле запитання, а з іншого, час би на нього відповісти героям цієї стрічки. Зрештою, єдина можлива відповідь на це – тому що їхнє особисте життя не було влаштоване.

У картині діють два любовні трикутники, наявні якісь з’ясування стосунків. Шахназаров завжди був міщанським режисером – іще з часів своїх перших фільмів. Тому мотиви політичні чи соціальні йому ніяк не спадають на думку. Москва, у декорації якої було вкладено чи не два мільйони долярів, виглядає таким собі містом без властивостей, де якась невиразна масовка вештається туди-сюди й інколи з воріт палацу виїжджає великий князь, котрого намагаються вбити терористи. Тобто ми не бачимо епохи, не можемо відчути ні її силових ліній, ні її драматизму, взагалі нічого. І справді, чому головний герой хоче вбити великого князя? І чому йому не присвятити себе для чогось іншого?

Річ навіть не в ідеях. Фільм “Вершник на ім’я Смерть” просто нудний. Його нецікаво дивитися. Його сюжет невиразний, гра акторів млява, діалоги відгонять абсурдом: “Ти мене кохаєш?” “Яке кохання, коли треба вбити великого князя!” Операторська робота звелася до фронтальних панорам, і від цього фільм виглядає пласким, як дитячий малюнок. Незабутнім видовищем є приклеєна борода великого князя, під якою помітні сліди клею. Крім того, герої весь час пітніють і чомусь не витирають піт. Бойові сцени поставлені абияк. Терористи останньої миті відмовляються кидати бомби. І це при тому, що бойова організація есерів ніколи не мала проблем з добровольцями, що були позбавлені сумнівів.

Під час творчої зустрічі із Шахназаровим і Бородянським напередодні прем’єри в київському кінотеатрі “Жовтень” присутні весь час намагались витягти мотиви, за якими автори створили свій фільм. Ні режисер, ні сценарист не розкрили їх, посилаючись на Божий промисел. Проте, коли стало відомо, що з бюджету стрічки у три з половиною мільйона долярів чи не половина пішла на декорації, фільм “Вершник на ім’я Смерть” отримав своє логічне пояснення. Його слід списати на розбудову студії “Мосфильм”. Її директор Шахназаров учинив як справжній господар – на сьогодні декорація вже окупила себе. Який терор? Будувати і торгувати треба.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com