Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

18.05.2004 14:09

Вічне сонячне сяйво чистої свідомости міського невротика Чарлі Кауфмана

Аксінья Куріна

Вічне сяйво пристрасти (Вічне світло незаплямованого розуму)/Eternal Sunshine of the Spotless Mind (США, 2004, 108’), сценарист: Чарлі Кауфман, режисер: Мішель Ґондрі, актори: Джим Керрі, Кейт Вінслет, Кірстен Данст, Ілайджа Вуд, Марк Руффало, Том Вілкінсон. Український дистриб’ютор фільму: “Кіностар”.

Чарлі Кауфман – єдиний сценарист сучасного Голлівуду, хто створив із власного імени бренд. Який визначає авторство у фільмах. Єдиний виняток, що підтверджує загальне правило. Навіть Тарантіно неможливо впізнати в фільмах, що знімали інші режисери за його сценаріями. “Бути Джоном Малковичем”, “Зізнання небезпечної людини”, “Адаптація”, а тепер “Вічне сяйво”. Стрічки поєднані не тільки шизоїдним сюжетом, але й наявністю серед героїв акцентуйованих особистостей, що їхні вчинки несподівано рухають сюжет. Герой “Сяйва” Джоел (Джим Керрі) маленький американець. Більша частина дії відбувається в його свідомості. Втім, це полювання за спогадами, а жодною мірою не вправи з психоаналізу. Психоаналіз навпаки, бо Джоел приходить до маленької клініки, де можна назавжди стерти неприємні спогади. Він це робить після того, як таку ж процедуру здійснила його колишня дівчина Клементіна (Кейт Вінслет). Під час процедури Джоел розуміє найголовніше, що відбулося в житті – саме ця неможлива дівчина, що безмежно його дратувала тим, що подобалась іншим чоловікам, своєю пристрастю до алкоголю, нескінченною зміною кольорів волосся. Джоел під час процедури докладає величезних зусиль, щоб не дати стерти ці спогади. Потік свідомости зроблено з гумором. Найяскравіший епізод – Джоел переживає дитячі спогади і купається в кухонній раковині, але дитину грає теж Джим Керрі. А хвилиною раніше дорослий дядько ховається під столом і каже Клементіні: “Так хочеться посидіти на руках – аж страх!”. Свій талант характерного актора Керрі майже не використовує, тільки двічі робить ґримаси. У “Вічному сяйві” – зовсім інший герой, як не дивно, ліричного взірця. Клементіна – особистість імпульсивна й сильна – дівчина-мрія кожного інфантильного хлопчика років сорока. Її неврівноваженість має втілювати внутрішню свободу. Бути собою для Клементіни – це життя в хаосі. Характер Клементіни більш передає не гра Кейт Вінслет, а сама стилістика фільму. Він, так би мовити, зухвало нестерильний. На відміну від більшости американського кіна, де здається, весь світ перебуває під промінням ультрафіолету, ніби в операційній. Все розкидане, подряпане – і речі, і емоції, і поведінка. І до речі, жодного тобі гай-теку, навіть у клініці два комп’ютери, дроти і шолом, схожий на сушку для волосся в басейні.

Без спецефектів, безумовно, таке кіно знімати неможливо. Але режисер Мішель Ґондрі має відчуття стилю. До речі, Ґондрі разом із Кауфманом раніше зробили стрічку “Тваринна натура”. Зі своїм другом Мішелем Ґондрі замкненого в собі Чарлі Кауфмана колись познайомив режисер Спайк Джонзі, що фільмував за його сценарієм “Бути Джоном Малковичем”. Ґондрі – один із найцікавіших кліпмейкерів минулого десятиріччя. Постановник кліпів для Бйорк, The Chemical Brothers, Massive Attack – тобто майстер психоделійного відео – 100-відсоткова людина психоделійних 1990-х. Але тут спецефекти цілком природні і, на щастя, нічого типово-комп’ютерного, від чого вже нудить в американському кіні, тут немає. І навіть не в скромному бюджеті річ, всесвіт героя обертається навколо Клементіни і, відповідно, спогадів про реальні події, а не галюцинації.

Лабіринти свідомости Джоела, як би не порівнювали його з Крісом із “Соляриса” Тарковського, – суто національні американські. На жаль, вони мають несподівану рису – певну занудність. Хоча, можливо, це взагалі відбувається зі сценаріями Кауфмана щоразу, тому що їх фільмують інші режисери, котрі не в змозі до кінця відчути його химерний світ. Це не скасовує того, що Кауфман робить щось справді ориґінальне. Його сюжети – не можна передбачити. Але лишається відчуття, що чогось бракує, щоб перевести Кауфмана з реєстру талановитих сценаристів до геніальних. Здається, адекватно всі ці лабіринти свідомости міг би відтворити фон Трир часів “Центропи”, “Елементу злочину”. Або Террі Ґілліам. Хоча самому іронійному Кауфману подобається похмурий Девід Лінч. Але щоб той сам прийшов і запросив до співпраці. Наразі ж запропонував робити ще один новий фільм давній знайомий – Спайк Джонзі.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com