Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

25.05.2004 12:30

"Троя"

Олексій Сахалтуєв

"Троя"/Troy (США, 2004, 163’), режисер: Вольфґанґ Петерсен; актори: Бред Пітт, Ерік Бана, Орландо Блум, Діана Крюґер, Браян Кокс, Брендан Ґлісон, Пітер О’Тул, Шон Бін, Джулі Крісті, Саффрон Барроуз, Джеймс Космо, Найджел Террі. Український дистриб’ютор фільму: “Сінергія”.

Від фільму очікували знущання з класики – і він не підвів. Девід Беньофф, автор “25-ї години”, адаптував “Іліаду” по-своєму радикальніше, ніж брати Коени – “Одіссею”. Вольфґанґ Петерсен книжку, напевно, читав: все ж таки європейськи освічений режисер. А ще він бачив “Звіяних вітром” і “Найдовший день” – це вже видно з фільму. Взагалі, голлівудської класики в “Трої” значно більше, ніж античної: хто ж дозволить за епохи фентезі вкладати майже 200 мільйонів долярів у малорозкручених, “небрендових” давньогрецьких богів? Їхнє анулювання позбавило фільм будь-якого містичного елементу: навіть “ахіллесова п’ята” стала суто анатомічною деталлю. Дію рухає вже не воля богів, а зіткнення людських амбіцій – чинник, що не тільки зрозуміліший глядачеві, але й більш виграшний драматургійно. Однак Петерсен і компанія успішно уникнули спокуси знімати серйозний історичний фільм – і неминуче стати ще більшим посміховиськом, ніж Рідлі Скотт із “Ґладіатором”. Вони пішли природнішим шляхом: перетворили троянську епопею на псевдоісторичний комікс у дусі “Конана-варвара”. Розрахунок очевидний і, мабуть, правильний. Поціновувачі Гомера каси фільму не зроблять – принаймні, в США і Канаді. А тих, в кого Троя асоціюється насамперед із маркою презервативів, навряд чи фруструє “Іліада”, де Аяксу відмовляють у праві кинутися на власний меч, а на троянському троні сидить маразматичний Лоуренс Аравійський в оточенні двох манекенниць.

Тож, візьмімо приклад з авторів “Трої” та забудьмо ненадовго про сліпого поета. І тоді доведеться визнати, що серйозних претензій до фільму, власне, й немає. Петерсен підійшов до роботи з німецькою точністю – немов розв’язав завдання. Результат вийшов адекватним поставленим умовам. План виконано, а в деяких галузях – навіть перевиконано. Наприклад, мало хто очікував гарної гри від головних зірок: недарма у подібні проекти завжди запрошують іще й серйозних англійських акторів – для респектабельности. Молода ґенерація – Орландо Блум і Діана Крюґер – спрацювала без сюрпризів, а от Бред Пітт і Ерік Бана виглядають несподівано доречно в обладунках стародавніх супергероїв. Їм фільм зобов’язаний своєю найкращою сценою: двобій Ахіллеса і Гектора гідний порівняння з еталонним поєдинком Керка Даґлеса проти Вуді Строуда зі “Спартака”. Причому, не тільки за хореографією та кінематографічною подачею, але й за музичним супроводом: в доробку Джеймса Горнера надто багато халтури та запозичень, але цього разу його мінімалістична тема аж ніяк не програє класичній партитурі Алекса Норта.

І, нарешті, головне: “Троя” може викликати обурення, але не нудьгу. Завдяки вмілому чергуванню ударного та прохідного матеріалу фільм утримує увагу майже всі дві з половиною години. На тлі ж двох інших суперпрем’єр травня – “Ван Гельсінґа” та “Післязавтра” – “Троя” взагалі виглядає доволі культурним та мистецьки спроможним кіном. Навряд чи розумно вимагати більшого від костюмованого блокбастера – нехай навіть знущається він із самого Гомера.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com