Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

31.05.2004 16:18

Диво з конструктора “Леґо”?("Післязавтра" Роландa Еммеріхa)

Марина і Сергій Дяченки

"Післязавтра"/The Day After Tomorrow (США, 2004), сценаристи: Роланд Еммеріх, Джеффрі Нахманофф, режисер: Роланд Еммеріх, актори: Денніс Квейд, Джейк Ґілленгаал, Еммі Россам, Деш Майгок, Села Ворд.Український дистриб’ютор фільму: “Гемені”.

Типовий голлівудський фільм-катастрофа збирається з цегли, ніби іграшковий будиночок. Будову блокбастера можна вивчати, як в анатомічному підручнику, на фільмах Роланда Еммеріха «День незалежности» і «Післязавтра». І там, і там людству не було добре; в першому випадкові Земля поставлена на межу загибелі злісними чужопланетними загарбниками, в другому – безпечністю самих людей (зокрема, кондовою непроникністю американського віце-президента, котрий, правда, у фіналі розкаявся). До речі, показова тупість певних персонажів – така ж обов'язкова складова блокбастера, як розмаюваний вітром у кадрі американський прапор (нехай і такий, що замерзає), сімейні цінності (порушені спочатку і відновлені наприкінці) й обов'язковий гепі-енд головних героїв.

Можна скільки завгодно сміятися над голлівудськими штампами, але вони працюють. Щур з імплантованим у мозок електродом може бути хоч професором нейрофізіології, але коли за командою експериментатора до мозку надходить імпульс – тварина реаґує передбачувано, нехай навіть чортихається про себе. Якщо професіонали нагнітають напруження – тремтітимете в кріслах і здригатиметеся. Якщо в кадрі з'явиться дитина в онкологійній клініці – в горлі застрягне клубок. Якщо батько присягне знайти й урятувати свого сина – тільки, мабуть, жіноча частина зали дозволить собі терпляче зідхнути. Глядачі-чоловіки зціплять пальці на підлокітниках і вирушать через крижану пустелю до затопленого, зруйнованого, обмерзлого Нью-Йорка – слідом за головним героєм (Деніс Квейд, котрий, до речі, міг би грати в масці із зображеним на ній мужнім і рішучим обличчям). Закон жанру? Можливо. Всі інші персонажі, а їх чимало, суворо дотримуються традицій «комедії дель арте» – Відданий-Науці-Вчений, Хлопець-Вундеркінд, Дівчина-Об’єкт-Кохання, Бомж-Балагур, Шляхетний-Дітолюб-Негр, Дружина-Самовідданий-Лікар, Товстун-Наперсник-Головного-Героя.

Щоправда, в «Післязавтра» цей набір збагатився ще одним персонажем: старий гоббіт Йан Гольм, мудрий і симпатичний англієць-кліматолог. Цей персонаж викликає, можливо, найбільше співчуття – напевно, тому, що на нього накладається образ Більбо Беґґінса?

Справді, фільм-катастрофа – жодним чином не психологійна драма. Наявність безлічі персонажів (а інакше не буде потужного епічного напруження) з'їдає глибину характерів і взаємостосунків. Головний герой не зазнає ані тіні страху: він зобов'язаний просвітити тупуваті власті, вказати шлях до порятунку (щоб Америка потім врятувала весь світ!) – але спершу він зобов'язаний вирвати сина з пащеки неминучої смерти. Нехай помре весь світ і двоє-троє другорядних персонажів: для голлівудських сценаристів людство давно перейшло до категорії гарматного м'яса...

В таких фільмах драматургійне навантаження беруть на себе спецефекти: власне, заради них все і затівалося. Кіноглядач давно вже підсаджений на голку супервидовищ, щоразу йому потрібні все більші дози. Ніхто не може змагатися у цій царині з Голлівудом, що він перетворився нині на глобального кінонаркобарона. І ось, за всіма законами психіатрії, новий виток безумства – спецефекти, в які віриш.

...Сидиш у кріслі, що воно тремтить від могутньої стереофонії розтрощуваних хмарочосів, виття жахливих торнадо, чортихаєшся від упізнавання деталей кіноконструктора, від театральної убогости гри, від лобової інтонації проповіді, від того, що наперед знаєш, чим усе закінчиться – і раптом потрапляєш до полону небачених досі образів. Токіо, який гине від гігантських градин, засипаний снігом Делі, цунамі, що накриває Мангеттен, баржа, яка пливе 5-м Авеню, хмарочоси, що миттєво замерзають. Це справляє враження. Не знаємо, якою мірою науково обґрунтована гіпотеза про можливість миттєвого замороження планети, якою мірою правомірна мусована в рекламі роль цього фільму як екологійного застереження людству – але чимало з кадрів картини увійдуть до підсвідомости як щось, що невимірно перевершує конструкцію голлівудського «лялькового будиночка».

Останніми роками спецефекти все рішучіше вживаються до тканини мистецтва, з картонних комп'ютерних виробів перетворюючись на гідну віри кінореальність. Усе непомітніші «шви», все важче розрізнити «білі нитки».

«Післязавтра» – новий виток спіралі на цьому шляхові. Кінофантастика, королева спецефектів, на марші. Комп'ютерна графіка дешевшає; невдовзі те, що вдалося Еммеріху, стане досяжним (по грошах) студенту кіношколи. Недалеко день, коли й Україна з Росією зможуть виразити себе в кінофантастиці, тим паче, що в пострадянській літературі чимало цікавих пошуків і відкриттів.

А якщо зовсім уже помріяти – то післязавтра кіно взагалі обійдеться без спецефектів. Але це вже фантастика.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com