Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

10.06.2004 13:53

"І знову Гар-р-рі!"("Гаррі Поттер і в’язень Азкабану" Альфонсо Куаронa)

Олеся Лук’яненко

Гаррі Поттер і в’язень Азкабану/Harry Potter and the Prisoner of Azkaban (США, 2004). Сценарист: Стівен Клоувз за романом Дж. К. Роллінґ. Режисер: Альфонсо Куарон. Актори: Деніел Редкліфф, Емма Вотсон, Руперт Ґрінт, Роббі Колтрейн, Ґері Олдмен, Майкл Ґембон, Елан Рікмен, Меґґі Сміт, Девід Тьюліс, Девід Бредлі, Джулі Крісті, Ворвік Девіс, Джулі Волтерс.

Навіть ті, хто не цікавився філософією Середньовіччя й не вчитувався між рядків у романи Умберто Еко, знають – наскільки важливе ім’я. Хоча б на емоційному рівні. Наприклад, знайомишся з людиною, начебто не проти з нею подружитися, але раптом вона називає своє ім’я, і...чи так звали троюрідного дядька, що запускав свої товсті пальці у твоє дитяче волосся, басом промовляючи "яке симпатичне маля", чи це було ім’я завуча школи, чи однокласника, жертвою насмішок якого не одноразово ставав, але розумієш, що ніколи не заприятелюєш з цією людиною, якою б хорошою вона не була, бо десь підсвідомо вже закладене "несприйняття".

Я б хотіла, щоб мені було 10 років. Щоб стерти все накопичене в голові – полюбити очкариків, повірити в чарівників і не бачити тієї межі, де роблять диво, а де заробляють гроші.

Рецензії на "Гаррі Поттера", напевно, мають писати діти. Бо ж це кіно – для них. Нам, "сухарям-кінознавцям", братися за перо дозволяє лише той факт, що фільм знімали дорослі, а наші гроші, витрачені за перегляд і, до речі, зароблені на "писанині", перекочували до їхніх кишень. Якщо хочете, вважайте це фінансовою помстою.

Третю частину "Гаррі Поттера" ("Гаррі Поттер і в’язень Азкабану") зняв мексиканський режисер Альфонсо Куарон. Років зо три тому він приголомшив світ відвертою стрічкою "І твою маму також" (яку заборонили в Мексиці і яку, як можна прочитати в записі одної з прес-конференцій з авторами фільму, бачили маленькі герої "Поттера"). Проте продюсер фільму Кріс Коламбус, режисер двох попередніх серій „Поттера”, запросив Куарона, мабуть, не як знавця підліткового еротизму, а як автора “Маленької принцеси” та “Великих надій” – доброї казочки та пригод за Діккенсом, не без елементів фантастики. Також Кріс Коламбус запросив Елана Рікмена, Ґері Олдмена, Джулі Волтерс, Девіда Тьюліса – харизматичних англійських акторів, прізвища яких тішать слух кіномана. Отже, за задумом авторів, новий "Гаррі" мав зацікавити більшість як дітей, так і дорослих, але кожного з них по-своєму.

Мабуть, різниця дитячого й дорослого світосприйняття полягає в тому, що дитина просто вірить, не вимагаючи доказів. Дорослі ж теж здатні припустити, що біле є чорним, а чорне білим – але скільки сил та часу потрібно, щоб це їм довести! Світ, побудований у "Гаррі Поттері", саме й складається з чистих фактів. Картини розмовляють, чарівні палиці працюють, шапки-неведимки приховують. Фантастичними речами переповнений кожен кадр, вони просто є – й тому не дивують. А якщо вже нецікаве саме життя чарівників (детальне вивчене ще за попередніх двох серій), то мало б щось захопливе відбуватися. Ну, хоч би традиційно: "раптом не знати звідки взявся..." Неґативний герой, Сиріус Блек, справді з’являється. Але не несподівано. Як виглядає в’язень Азкабану, зрозуміло вже на початку фільму завдяки фотографіям з серії "Wanted". Гаррі чесно чекає його майже весь екранний час, а він, собака (чорний собака), з’являється лише в фіналі. Між іншим, екранний час – це 142 хвилин. Вирахуємо 42 на кульмінаційну зустріч героїв, залишається більше години. Достатньо, щоб підступні дорослі питання все ж таки залізли в голову.

По-перше, логіка. Гаррі Поттер уже не виглядає хлопчиком, як-ні-як актору Деніелу Редкліффу цього літа вже п’ятнадцять, тому цікавити його б мали не "шкільні чудеса", а та ж Герміона. По-друге, навіщо продюсер запросив зніматися стількох відомих людей, більшість з яких все одно невпізнавані за ґримом, й, відверто кажучи, їм просто нічого грати? По-третє – філософський контекст. Кожна казка повинна мати свій "натяк", принаймні так нас вчили в дитинстві. По-четверте, що пояснює ця фройдівська сцена з тіткою, котра злетіла, наче кулька? По-п’яте, чи не повинні казки бути добрішими? По-шосте, де різниця між чорною та білою магією? По-сьоме, а чи була різниця між англійським та американським кіном? По-восьме, невже “Гаррі Поттер” сподобається моїм дітям? По-дев’яте, чи можна повернути гроші за квиток? По-десяте – та ж мені байдуже, що далі відбуватиметься з цим хлопчиком!

В енциклопедії імен зазначається: "Хоча маленький Гаррі частенько хворіє, особливого клопоту батькам не завдає. В школі у нього багато друзів – Гаррі не намагається ними верховодити, він терплячий і занурений у собі. У цих хлопчиків багато талантів: вони непогано малюють, конструюють авіамоделі, грають у шахи, мають хист до математики та мов. Виростаючи, стають хорошими сім’янинами”. Згадала імена всіх свої родичів, ворогів дитинства і навіть вчителя музики, що колись вліпив мені “двійку” – жодного Гаррі. Навіть не знаю, за що це я його?



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com