Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

25.06.2004 15:44

Іспанські матрьошки("Погане виховання" Педро Альмодовара)

Міла Новікова

ПОГАНЕ ВИХОВАННЯ/LA MALA EDUCACIÓN (110’, Іспанія, 2004), сценарист і режисер: Педро Альмодовар, оператор: Хосе Луїс Алькайне, актори: Феле Мартінес, Ґаель Ґарсіа Берналь, Даніель Ґіменес Качо, Льюіс Омар, Хав’єр Камара, Петра Мартінес, Начо Перес, Рауль Ґарсіа Форнейро. Український дистриб’ютор фільму: “Сінерґія”.



Мы все учились понемногу

Чему-нибудь и как-нибудь,

Так воспитаньем, слава богу,

У нас немудрено блеснуть.

Алєксандр Пушкін

Коли Петру Чайковському якийсь розумник закинув, що в “Піковій дамі” повторюються мотиви “Чародійки” та “Євґєнія Онєґіна”, композитор відповів: “А знаєте, “Чародійка” та “Євґєній Онєґін” – також мої опери”. Така формула згодиться й для Педро Альмодовара, котрий у своїй новій стрічці “Погане виховання”, показаній на відкритті цьогорічного Каннського фестивалю, цілком повторив один з епізодів власної, 18-річної давнини, картини “Закон бажання”. У тому епізодові транссексуал, у виконанні Кармен Маури, приходив до церковної школи, де він колись навчався, щоб шантажувати священика, котрий його тоді розбестив. Тут з тією ж метою навідується до директора католицької школи його колишній учень, письменник і трансвестит Іґнасіо.

Взагалі, переповідати навіть окремий епізод, а надто цілий фільм Альмодовара – справа майже безнадійна, бо ж він є чи не найбільшим плутаником сучасного екрана. Отож, кожен з його шанувальників може домислити собі щоразу будь-яку версію побаченого, хай там що мав на думці сам режисер. Багатьом він саме через це й подобається. Одразу відчуваєш себе співавтором цього славетного enfant terrible. “Погане виховання” виявляється ще складнішим від “Поговори з нею”, оскільки тут відбувається класичний варіант “фільму в фільмі”. Альмодовар знімає стрічку про режисера, котрий переносить на екран перипетії своїх дитячих років.

Альмодовар завше наповнює свої фільми силою алюзій, прихованих і відвертих цитат. А пояснення, якими він нібито намагається пролити світло на таємниці своїх сюжетів, тільки ускладнюють все до краю. Приміром: “Погане виховання” – це історія потрійного трикутника (два учні й шкільний директор), який множить історії, подібно до матрьошок, що вони ховаються одна в іншій, а насправді лишаються однією й тією ж”. Історії спокус, пристрастей, ревнощів, смерти, омани... А джерелом надхнення автора слугують образи, створені в минулі десятиліття його кумирами: Барбарою Стенвік, Джейн Ґрір, Джин Сіммонс, Анн Дворак...

До речі, назву фільму слід перекладати саме як “Погане виховання”, а не “Погана освіта”. Бо ж персонажі Альмодовара досить освічені, щоб писати пристойні сценарії й ставити за ними фільми. Та виховані католицьким коледжем настільки погано, що геть не вміють жити власним життям. Потребують брехні, нестерпного сексу, зміни статі або власної долі на іншу. Вони одержимі бажанням смерти, хай і не усвідомлюють цього достеменно. Геть позбавлені імунітету від хвороб суспільства. Неприкаяні чоловіки, котрі вдають жінок, надто свій ідеал, “femme fatale” Сару Монтьєль, королеву мрій 1940-1950 років. А хіба сам Альмодовар не виступав за молодих років на сцені в короткій спідничці, на високих підборах, у панчохах в сітку?

“Погане виховання” – дуже інтимний фільм, хоча не цілком біографійний. Звісно, мої спогади були важливі для сценарію. Зрештою, я жив там і тоді, де відбуваються події”.

Альмодовар, як і його персонажі, навчався в католицькому коледжі і знав про розбещення неповнолітніх священиками, коли й не з власного досвіду, то з розповідей близьких друзів. Ось чому він так наполягає, що його фільм – “не помста священикам, котрі мене виховували, чи клерикалізму як такому. Якби я хотів реваншу, то не чекав би сорок років”.

Ватикан нещодавно покаявся в содомських гріхах своїх отців і вдався до суворих заходів боротьби з ними. Та чи був би з Педро Альмодовара такий інфернально модний режисер без тих гріхів? Хоча з іншого вихованця католицького освітнього закладу вийшов цілком пристойний мистець і без згаданих зазіхань на плоть – з Федеріко Фелліні. Він обмежився філософсько-естетичним осмисленням темних сторін католицтва.

Для головної ролі в “Поганому вихованні” Педро потребував актора, котрий був би “привабливий і як хлопець, і як дівчина. І це було вирішальним для взаємин героя з іншими, для їхньої одержимости ним”. Таким виконавцем виявився 26-річний харизматичний мексиканець Ґаель Ґарсіа Берналь. Свою екранну кар’єру він розпочав в 11 років у телевізійному серіалі “Тереза”, а в 16, знімаючись у наступному “милі” разом з Дієґо Луною, заприязнився з ним і зберігає ці стосунки й досі, попри спокуси статусу зірки, що його здобув 2000-го завдяки фільму “Сука-любов”. 57-й Каннський фестиваль проходив, сказати б, під знаком Берналя. На відкритті було показано “Погане виховання”, а в конкурсі успішно демонструвався “Щоденник мотоцикла”, де Ґаелю випало зіграти Ернесто Че Ґевару. Пластичність, з якою він перевтілюється з гарного молодика на чарівну дівчину чи на втілення чоловічих цнот 20-го сторіччя, справді вражає. Берналь, як вправний скульптор, однаково переконливо ліпить зі свого людського матеріалу геть різні моделі.

А що фільмував його один з найкращих європейських операторів – Хосе Луїс Алькайне, знаний за зйомками фантастичної краси й змістовности “Демонів у саду” й “Прекрасної епохи”, – образ пройдисвіта-сценариста-трансвестита, створений Берналем у “Поганому вихованні”, набув справжньої мистецької цінности.

Домінантою зображення фільму Альмодовара стали похмурі фарби. За його власним висловом, “чорний колір сутан священиків, чорні ночі в спальні учнів, чорна доля героїв і сама історія “Поганого виховання” належать до “чорного” жанру”. Або радше – “червоного й чорного” жанру, започаткованого Стендалем.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com