Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

26.10.2004 12:05

Українські фільми в студентському конкурсі "Молодости"

За кількістю стрічок у студентському конкурсі (п'ять фільмів) Україна посіла друге місце після Німеччини. Усі українські конкурсні роботи створено студентами Київського державного університету театру, кіна і телебачення ім. І. Карпенка-Карого.





КАНАТОХОДКА (Україна, 2004, 9'), сценарист та режисер: Олена Голосій, оператор: Євген Клочко, у ролях: Тетяна Кротова, Дмитро Щегальов.

Фільм Олени Голосій починається з циркової хроніки. Далі йде історія про дівчинку, що мріє стати канатоходкою, але жорстокі однолітки не надто співчувають пристрастям цієї «білої ворони», що полюбляє розгулювати по землі як по линві – з розкинутими руками та спрямованим у далечінь поглядом. «Канатоходка» була би черговою версією знаменитого «Опудала», якби не вдало обрана інтонація. Дитячий світ у Голосій схожий не на катівню, а на цирк, діти – не на монстрів, а на клоунську масовку, Канатоходка – не на, боронь Боже, малу Орбакайте, а на Сумного Клоуна. Дитинство залишається світлим, можливо, завдяки чарівній виконавиці головної ролі. Студенти українських дитсадків укотре переграють відвідувачів столичних акторських шкіл.






КОРДОН (Україна, 2004, 9'), сценарист та режисер: Олег Туранський, оператор: Олександр Онопрієнко, у ролях: Дмитро Гаврилов, Олег Туранський.

Наших кіношників часто звинувачують у патологічній ізольованості від навколишнього світу. Мовляв, знімають про що завгодно, окрім «реального сьогодення». Один із останніх закидів – ігнорують, підступні, тему світового тероризму та повсюдної війни, Норд-Ост із Бесланом та інші одинадцяті вересня. Відповідь критикам прийшла з неочікуваного боку. Студент третього курсу КДУТКіТ Олег Туранський узяв та й зафільмував військову притчу! Звичайно ж, без слів, з колючим дротом та білим снігом у якості декорацій, з двома акторами в ролі понівечених у битві вояків, котрі обмінюються відрубаними кінцівками, що їх лиха година розкидала по всьому полі брані. І переконливо виходить, чорт забирай! Про те, що добрий військовий фільм може обійтися без повалених хмарочосів та масовок із захоплених заручників, було відомо давно. А от спробуйте позбутися моралізаторства, розповідаючи таку історію! Туранському це вдалося. Він не тисне на глядацьке сприйняття, завдяки чому «Кордон» залишається парадоксальною, але від того ще більш страшною історією. Про наше з вами життя, між іншим.






МІЙ ГОГОЛЬ (Україна, 2003, 23'), сценарист та режисер: Віра Яковенко, оператор: Олександр Дедов, у ролях: Олексій Вертинський, Вадим Скуратовський.

Часом здається, ніби перед фільмуванням своїх стрічок наші студенти старанно вичищають із пам’яті всі спогади не лише про бачені фільми, але й про читані книжки. Тому серед продукції КДУТКіТ’у так виділяється дипломний фільм Віри Яковенко «Мій Гоголь». Неабияка претензія, заявлена у назві, врешті-решт виправдовується змістом фільму. Давно вже юні режисери не виявляли переконливого авторського бачення постатей такого масштабу, як Гоголь. Фільм Віри Яковенко перебуває на перетині вільної екранізації гоголівських текстів та культурологічної студії про творчість письменника (у фільмі навіть з’являється екскурсійна група, що слухає музейну лекцію – і це не надто дисонує з сюжетним тлом). «Мій Гоголь» – це мішанка класичних мотивів та їхніх сміливих інтерпретацій. А постаті Вадима Скуратівського та Олексія Вертинського, що виконують головні ролі у фільмі, додають йому шарму аристократичного інтелектуалізму.






СИДЯЧИ НА БІЛІЙ СМУЗІ (Україна, 2003, 20'), сценарист та режисер: Юрій Козир, оператор: Костянтин Терешков, у ролях: Сергій Коршаков, Артьом Васильєв, Юрій Кот, Євгенія Гладій.

Було б у нас хороше жанрове кіно – було б у нас все. Поки що ж українське кіно буває або жанрове, або хороше. Спроби зняти українські «Бумер» (варіант назви – «Запор») або «Скажені пси» приречені на неуспіх, що не заважає студентам наполегливо лупати сю скалу. «Сидячи на білій смузі» Юрія Козира – благородна за своєю суттю спроба зняти кримінальну комедію. Для цього треба або бути Тарантіно, або мати крутий сценарій, крутих акторів та вміння круто розважати глядача. Останні три пункти в українському кіні відсутні давно і всерйоз, а Тарантіно, як відомо, живе в Америці. Але за відчайдушну спробу творчій групі варто виділити окремий приз – щось на кшталт «За підняття незайманої цілини».






ТРАГІЧНЕ КОХАННЯ ДО ЗРАДЛИВОЇ НУСЬКИ (Україна, 2004, 9'), режисер: Тарас Ткаченко, сценарій: Юрій Винничук, оператор: Андрій Самарець, у ролях: Женя Романчук, Вітя Яременко, Наталя Озірська, Ядя Яременко, Євгенія Ємельянова, Алекс Печериця.

За відсутноcти доброї сценарної школи ідеї своїх фільмів студентам часто доводиться висмоктувати з пальця. Чи не єдиний вихід – екранізувати класиків. А якщо хочеться розважитись – можна й за актуальну українську літературу взятися. Тарас Ткаченко, приміром, зняв фільм за новелою Юрія Винничука «Граната на двох». Реакція корифея сороміцького гумору на першу в історії екранну версію свого твору наразі невідома. Нам залишається тішитись дотепній, розбірливо розказаній історії, що її під чуйним керівництвом Тараса Ткаченка розіграли малолітні актори. Дія відбувається застійних років у Західній Україні, але час і простір тут не відіграють жодної ролі, окрім фонової. Анекдотична історія про те, як двоє сільських хлопчиків закохалися у цілком зрілу місцеву красуню та вирішили з горя вкоротити собі віку, у версії Тараса Ткаченка виглядає трагічно й комічно водночас. А трагікомедія, як відомо – найскладніший, але й найпереконливіший жанр. До того ж, це чи не єдиний український фільм із конкурсу, що вписується до світової картини студентського кіна, спостереженої нашим оглядачем цього конкурсу.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com