Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

29.10.2004 13:56

Настроювач людських душ("Настроювач" Кіри Муратової)

Ольга Брюховецька

У неділю, 31 жовтня, в Палаці "Україна" відбудеться українська прем’єра нового фільму режисера Кіри Муратової "Настроювач" – стрічка закриватиме ХХХІV Київський міжнародний кінофестиваль "Молодість".

«Ви хочете зіграти на моїй душі, а не можете навіть на простій флейті!», – казав відомий данський принц. Протагоніст нового фільму Кіри Муратової «Настроювач» Андрюша (Георгій Делієв) уміє і те, й інше. Його професія – насторювати піаніно, але він береться за іншу, хоча й не менш філігранну справу: розробляє блискучу махінацію, щоб виманити у багатих, пристаркуватих і добродушних подруг усі їхні гроші... Однак, Андрюшу не можна назвати цинічним і бездушним злочинцем, йому притаманні бендерівське благородство й елеґантний стиль. До того ж, сам «інженер людських душ» – лише маріонетка в руках фатальної білявки Ліни (Рєната Літвінова), прихильність якої він намагається зберегти за всяку ціну. А ціна доволі висока, оскільки панянка звикла жити на широку ногу.

Як це ведеться у Кіри Муратової, в картині є багато ґротескових сцен та мікроісторій, якими обростає сюжет, створюючи типовий муратовський універсум зі знайомими абсурдними ситуаціями та персонажами. Але якщо в попередніх фільмах режисерки цей універсум доволі похмурий, то в “Настроювачі” гумор світлішає, мізантропія пом’якшується, а фінальний вердикт, проголошений однією із «потерпілих»: «Люди слабкі!», в устах героїні (і самої авторки) лунає майже як виправдання.

Кіра Муратова – найплідніший український режисер. Останнього часу вона знімає щодвароки по фільму, і всі вони стають подіями. Щоправда, її картини вважаються “важкими”. Тут, як правило, сюжет зазнає повної або часткової ентропії, випускаючи на передній план тло. Кіра Муратова має унікальну здатність помічати й підкреслювати в житті його танатичні аспекти. Типовий діалог з картини Муратової – це монологи двох платівок, що заїли й повторюють одне і те саме (як тут не згадати описаний Фройдом Wiederholungszwang, нав’язливе повторення, що є одним з “аґентів” потягу до смерти). А чого варта, знята у фізичному часі, церемонія вінчання з попереднього фільму Кіри Муратової “Чеховські мотиви”: змертвілий та порожній ритуал, чужий для його учасників, що ті є лиш пасивними об’єктами, наочно демонструє моторошне перетворення людей на механічних ляльок, неживих істот, які лише набирають подоби життя. Фактично, це і є основним джерелом знаменитого муратовського сюрреалізму.

Хоча тема маніпуляції, використання людей одне одним зберігається в “Настроювачі”, але розгортається вона у значно легшій, не такій задушливій атмосфері. В естетськи вибудуваному кадрі, з використанням усього потенціалу світлотіні, який дає чорно-біла плівка (художник Євген Голубенко, оператор Геннадій Карюк), увесь час з’являються красиві речі й елеґантні жінки. Насамперед, Рєната Літвінова, що вона є досконалою моделлю для жінки-вамп – холодною, бездушною, порожньою і красивою.

Більше того, “Насторювач” має ту якість, яка ставить цей фільм зовсім окремо від усього українського кіноконтексту з його тенденцією до герметичної автокомунікації. Бо це – глядацька стрічка, хоча режисерка не відмовляється від своєї сюрреалістичної стилістики. Ідеальне шахрайство зав’язується в міцний сюжетний вузол, розвиваючи майже гічкоківський саспенс. Фактично, за здатністю “настроювати” глядача, тримати його в напруженні, “Настроювач” може змагатися з найкращими голлівудськими зразками жанрового кіна, одак, на відміну від імпортних продуктів, які є породженнями іншого, в принципі, чужого нам життєвого світу, фільм Кіри Муратової апелює до реалій нашого життя і його гумор почасти буде зрозумілий тільки нашому глядачеві. Це показав і Венеційський фестиваль, де міжнародна публіка, – в цілому схвально і навіть захопливо сприйнявши фільм, – у тих місцях, де ми просто не можемо стриматися від сміху, залишалась незворушною.

До речі, саме з фестивалями пов’язаний продюсерський скандал із «Настроювачем». Фільм є україно-російською копродукцією, українська частка якої складає десь приблизно половину бюджету (цікаво, що речники Міністерства культури і мистецтв, яке виступало замовником з українського боку, досі так і не назвали точної цифри; вона коливається від 35 до 55 відсотків). Цього літа фільм побував на двох престижних кінофорумах – у Венеції і в Торонто. Однак, російська компанія “Пигмалион”, що є копродуцентом картини, представляла фільм Кіри Муратової як російський, непереконливо пояснюваним досі чином загубивши українську участь у бюджеті (не кажучи вже про те, що Кіра Георгіївна є громадянкою України, як і переважна частина творчої групи).

Понад те, у світлі нездорових і в принципі фашистських тенденцій зводити все українське, в тім числі й кіно, до якихось етнічних ознак (сумнозвісний бренд “фольк”), з усіма політичними спекуляціями на тему української та неукраїнської України, слід наголосити, що етнічна, й навіть мовна, складова не є визначальною для модерної нації, її спільний досвід значно ширший. Тому питання, чи є Кіра Муратова українською режисеркою, хоча вона не звертається до того, що дістало дивну назву “національної тематики”, просто некоректне. У випадку кіновиробництва (як і в багатьох інших життєвих випадках) варто дотримуватися суто формального боку справи – це, власне, і визначає демократію, яка всім ґарантує формальну рівність. Більше того, за це варто боротися.

Однак, скандали минають, а мистецтво залишається. І дві з половиною години глядацького кайфу забезпечені – ваші душі в руках вправного настроювача!



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com