Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

21.01.2005 13:31

"Дванадцять друзів Оушена". Статисти і клоуни

Олексій Сахалтуєв

ДВАНАДЦЯТЬ ДРУЗІВ ОУШЕНА/OCEAN’S TWELVE (2004, США, 125’); режисер: Стівен Содерберґ; актори: Джордж Клуні, Бред Пітт, Метт Деймон, Джулія Робертс, Кетрін Зета-Джонс, Енді Ґарсія, Венсан Кассель, Дон Чідл, Берні Мак, Елліот Ґулд, Карл Рейнер, Кейсі Еффлек, Скотт Каан, Едвард Джемісон, Шаобо Кін, Роббі Колтрейн, Йєрун Крабе, Альберт Фінні, Брюс Вілліс. Український дистриб’ютор фільму: "Кіноманія".

Стандартна формула оцінки сиквелів – „Якщо вам сподобався ориґінал, то сподобається й продовження” – є доречною і тут: відчуття легкого дежа-вю не відпускає протягом усього перегляду. На екрані – купа облич із першого фільму; є і кілька нових, але не менш знайомих. На саундтреку – знову вишукана електроніка Девіда Голмса. Сценарій знову перевантажений пласкими, „технічними” персонажами й позбавлений елементарної людської логіки. Причому проблем із логікою тільки побільшало, оскільки сценарну естафету перехопив Джордж Нолфі, один з авторів зразкового за безглуздістю псевдоблокбастера „У пастці часу”. Словом, сиквел у найкращих традиціях: усе те саме, але на ступінь вище.

Цього разу в команді Оушена вже дванадцять друзів – враховуючи і його самого. Та й завдання куди складніше: окрім розрахунків із мстивим Ґарсією та кількох рутинних пограбувань, треба ще й обіграти амбітного детектива Зету-Джонс та пошити в дурні суперзлодія Касселя на прізвисько Нічний Лис. Власне, Кассель – єдиний, хто намагається тут серйозно грати: його танок-капоейра серед лазерних промінців є найкращою акторською сценою у фільмі. Всі інші зірки бачаться або статистами, або клоунами: до останніх цілком закономірно потрапили Джулія Робертс і Брюс Вілліс у надто розтягнутому й несмішному камео. Взагалі, другий фільм значно більш схожий на комедію, – втім, підвищення густоти жартів (на одиницю часу) навряд чи робить його смішнішим.

У погоні за легковажністю дещо зміщено й жанрові акценти. „Одинадцять друзів” були приготовані за рецептом класичного авантюрного „кейпера” – фільму про пограбування. Сиквел теж вправно дотримується штампів; утім, нагромадженням нісенітниць та загальною логікою дії він більше нагадує інший тематичний підрозділ кримінального фільму – історії про шахраїв, котрі дурять інших та один одного. Недарма дію з Нового Світу перенесено до Старого: європейська екзотика – на кшталт яйця Фаберже – мала б відвернути увагу від драматургічної неспроможности фільму. В „Одинадцяти друзях” була мінімальна, та все ж претензія на психологізм – принаймні в одній із сюжетних ліній. У „Дванадцяти друзях” не запропоновано нічого, крім голої схеми, вимученої та передбачуваної. Схоже, автори фільму взялися за старе так само неохоче й неорганізовано, як і їхні герої. Залишається хіба сподіватися, що Содерберґ із Вайнтраубом вірять у забобони і що коло друзів Оушена не розростеться до чортової дюжини.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com