Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

26.01.2005 15:55

KINO-КОЛО-ЧИТАЛЬНЯТрудовий ювілей (до 70-річчя Миколи Шудрі)

Леонід Череватенко, KINO-KOЛО (24) 2004 рік

Якось непомітно, неочікувано підкрався й цей ювілей – сімдесятиліття Миколи Шудрі. Журналіста, мистецтвознавця, дослідника і, що насамперед нас цікавить, кінокритика й кіносценариста.

Захоплення кінематографом у Миколи Архиповича починалось незвичайно. Хоча, хто знає, може, то якраз і не дивно.

– Десь на другому курсі університету потрапив мені до рук синій п’ятитомник Юрія Яновського. Свіжими очима я прочитав "Вершники", і мене приголомшило панорамне речення з "Подвійного кола": "Лютували шаблі, і коні бігали без вершників" (далі, сподіваюсь, ви знаєте). Про бій під Компаніївкою, про степових піратів, які зчепились бортами, і про небо, яке "здіймалося вгору блакитними вежами". Одне тільки речення, а перед нами – не лише розгорнута картина бою, а й багатовікове буття цілого народу. І я подумав тоді: мабуть, отак можна й треба тепер писати – кінематографічно... Згодом, їдучи приміським поїздом, я розгорнув часопис "Дніпро", а там – "Земля" Олександра Довженка. Прочитав – і зрозумів, що це не просто кіносценарій, а справжня, сучасна й висока, проза. Потім керівник навчальної студії Київського університету Олексій Єлізаров залучив мене до кінематографічної справи безпосередньо. Я написав декілька сценаріїв, зокрема "Культурна революція на Україні".

Це розповідь самого Миколи Шудрі. Насправді все виглядало значно драматичніше. Адже писав він зовсім не те, на що розраховували замовники, а те, що було потрібне, боліло йому самому. Як ви здогадуєтесь, подібні конфлікти розв'язувались не зразу й небезболісно. Те саме повторилося, коли перебрався з аматорського кінематографа до, так би мовити, професійного.

1968 року помер видатний кобзар Єгор Мовчан, який виконував, властиво, класику: "Невільницький плач", "Думу про удову та її синів", "Думу про братів Самарських". З’їхалися до Києва кобзарі з усієї України, і тут Микола Шудря познайомився з леґендарним Євгеном Адамцевичем, який доніс до людей "Запорозький марш". Наслідком знайомства став сценарій "Дума-доля”, що його запустили у виробництво.

– Я придумав епізоди-символи: горить степ (зняли в Асканії-Нові), погоничі заганяють волів, а під стіною ферми лежать дерев’яні ярма; вітряки, закуті в ланцюги, прип’яті до грішної землі, аж тремтять, двиготять від напруги, силкуючись злетіти. А на додачу Євген Адамцевич заспівав пісню, складену ще в роки Визвольних Змагань:

Били тебе з усіх бóків,

З усієї сили

І хрещені, й нехрещені

Сусідоньки милі.

Та уміли давать здачі

Сини України...

Ми це здуру озвучили на майдані, ввімкнули на повну потужність. Звісно, кому слід, донесли. Вибухнув скандал. І коли ми повернулись до столиці, на нас уже чекали: позабирали геть усі плівки – і зображення, і фонограми. І все чисто знищили.

Після офіційної заборони "Думи-долі" Микола Шудря, "щоб виправдатись", написав сценарій "Український кореспондент Маркса" (це про Сергія Подолинського, соціаліста-утопіста, який особисто спілкувався з Фрідріхом Енґельсом і Карлом Марксом; з останнім він листувався, поширював його вчення, сам є автором кількох економічних праць). Вихований на творах Тараса Шевченка, Сергій Подолинський був близький до народництва, і лише тяжка хвороба (він помер на сорок першому році життя) не дозволила йому вирости на провідного діяча, лідера всеукраїнського руху. Вельми колоритна постать!

– Але складність полягала в тому, що немає жодної достовірної фотографії Сергія Подолинського, – як же бути? Щоправда, існує групове фото, на якому нібито знято й Сергія Андрійовича. І оператор наїздив камерою то на одне, то на друге, то на третє обличчя: може, то він? а може, оце він?.. А ще ми зафільмували, мали таку необережність, колишнього секретаря обкому Івана Шевченка – з козацькими вусами й у вишиваній сорочці. Отже, порушили правила гри. Ясна річ, нас було звинувачено в буржуазному націоналізмі, а фільм заборонили. Це про Марксового приятеля і кореспондента! Отакі були часи.

Третім фільмом у творчій біографії Миколи Шудрі став нібито "ідейно витриманий" (про українських космологів) "Все робилось на світанку". І знову не потрапили "в струю". Зацитували Костянтина Ціолковського, який необережно сказав: "Мій рід походить від українського селянського гетьмана Северина Наливайка". Перед цим полетів у космос українець Павло Попович, та ще американці висадились на Місяці, скориставшись – за їхнім зізнанням – розрахунками Юрія Кондратюка (Олександра Шаргея).

А ще оркестр народних інструментів (під орудою Якова Орлова) виконав "Запорозький марш". Той самий, що ми його записали від Євгена Адамцевича. І він залунав за кадром. Уперше в кіні.

За все це, разом узяте, знову нас звинуватили, розкритикували, себто боляче побили. В результаті фільм "Все робилось на світанку" вийшов на екрани російською, а не українською мовою.

Ні, не легким було входження Миколи Шудрі в кінематограф український. Але на сьогодні в його послужному спискові десь 120 кінострічок (це вкупі з кіножурналами та спецвипусками), самих фільмів – 75. Одночастівок. На цьому наголошуємо: шановному ювілярові не дозволяли розвернутись, показати, на що він здатен. Повнометражних фільмів у нього лише два: „Відкрий себе" (режисер Роллан Сергієнко) і "Тарас" (режисер Валентин Сперкач). Із "Тарасом" усе обійшлося більш-менш благополучно. Тексти, до слова, читають там Сергій Бондарчук (вірші) та Богдан Ступка (проза). А от фільм про Григорія Сковороду пробивався до глядачів у муках і стражданнях. І зазнав неабияких утрат.

Пригадую, яка зчинилася буча, скільки було рейваху, звинувачень, вказівок і секретних розпоряджень! Зрештою – заборона. Важко нині пояснити: чому, навіщо, з якого дива? Утім, так воно було, таке чинилося, коїлося – і впливало не тільки на долю творців фільму, а й на поведінку їхніх колеґ, товаришів по кіноцеху.

Спробуймо проаналізувати бодай заднім числом. Вимагалося зробити фільм до чергової сковородинської дати (250 років від дня народження) – фільм помірковано-біографічний – "від третьої, мовляв, особи". Натомість народився фільм-сповідь "од першої особи", побудований на цитатах із філософських трудів та листів Григорія Савича. Тексти начитували, а по суті розігрували за кадром Іван Миколайчук та Костянтин Степанков. Їхні інтонації, наголоси, павзи красномовно засвідчували: промовляють вони не лише від імени свого героя, а й від власного імени. Словами одного з ветхих "государей псалтири" (вислів Арсєнія Тарковського) заговорила сучасність. "Кожен мусить пізнати свій народ і в народі себе. Чи ти русин? Будь ним... Чи ти лях? Будь. Чи ти німець? Німецтвуй. Француз? Французуй. Татарин? Татарствуй. Усе добре на своєму місці і своєю мірою, і все красно, що від чистої природи, себто не підроблено, не перемішано та за своїм родом... Духовний світ – таємниця природи кожного народу, як вогонь і світло, що невидимо чаяться в кремені. Притули ж губку, а чи трут, не пошкодуй же руки і вдар кресалом, і вкрешеш вогонь у себе вдома і не будеш ходити по сусідніх хатах з трепетицею, кланятись і благати: позич-но мені вогню". "Не вчи яблуню родити яблука: її вже сама природа навчила. Захисти лише від свиней, виполи будяки, знищи гусінь, відверни потік урини від кореня. Учитель і лікар – не лікар і вчитель, а лише служники природи, єдиної і справжньої зцілительки і навчительки". "Що таке життя? То мандри. Прокладаю собі шлях, не знаючи, куди йти, навіщо йти. І вічно блукаю безталанними степами, колючими чагарями, гірськими скелями, і буря над головою, і ніде заховатися від неї. Але тримайся!". "Шукай, стукай у двері, вимітай начисто дім. Рийся в нім. Перетруси все. Вивідай закамарки. Обмацуй всі схованки, випробовуй, дослухайся – це ж бо наймудріша, найсолодша допитливість... Де ти бачив або ж читав, або ж чув про якогось щасливця, котрий не в самому собі носив би свій скарб? Не можна поза собою знайти. Справжнє щастя – всередині нас. Безупинно думай, аби пізнати себе...".

Чи не правда, звучить актуально і злободенно? А тепер поставте себе на місце отих церберів-наглядачів, що їхнім обов'язком було вистежувати, винюхувати, пильнувати. Вони ж усім ризикували – службовим пайком, теплим кабінетом, кар’єрою, майбутнім своїх дітей! Тож рішення вони прийняли єдино правильне: зламати зухвалих творців через коліно. І на авторів наїздили, тиснули, натискали, аж поки ті не погоджувались на компроміси: дещо вилучали, трохи дознімали, переозвучували. Так і з’явилися другий, потім третій варіанти фільму, – поза сумнівом, слабші, ослаблені, а все-таки послідовні і принципові. Нарешті, майже через рік, було цей фільм прийнято і надруковано тридцять (!) копій. Та невдовзі прокат сорокахвилинної стрічки було заборонено, всі копії відкликано до Києва і знищено. Зберігся (в хитрого режисера) лише один примірник першого варіанту.

Отже, фільм "Відкрий себе," створений 1972 року, повторно було випущено на екрани в 1988-му. А 1991 року відзначено Державною премією імени Т. Г. Шевченка.

Це – до теревенів про надзвичайно успішних, а тому неприйнятних і нікудишніх шістдесятників.

І дозволю собі запитати: а скількох фільмів не діждались наші глядачі від Миколи Шудрі через оті "малосприятливі" обставини? Нереалізовані теми, теми, теми... Сам перелік займав не одну сторінку.

А ми мали б іще сказати про Шудрину діяльність дослідницьку, кінознавчу, – адже з-під його пера вийшли десятки розвідок і статей. Може, хтось здивується: коли ж він усе встиг? як це йому вдалося? Відповідь проста: інші нарікали, побивались, займались демагогією, байдикували, а Микола Архипович розпитував живих свідків, сидів по архівах, збирав унікальні матеріали, працював цілеспрямовано і вперто. Наслідки щоденних його зусиль – у нас перед очима.

Поки вийде оце число КІNО-КОЛА, певно, відбудеться презентація його книги нарисів, розвідок, рецензій, публікацій, інтерв’ю "Геній національної проби". Солідний, вагомий том, підготовлений до 110-ї річниці від дня народження Олександра Довженка. І так уже сталося, що цією книгою достойно буде вшановано й сімдесятиліття нашого невтомного й непосидющого Миколи Шудрі.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com