Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

14.02.2005 15:42

У Берлін на «Броненосці «Потьомкін»

Сергій Тримбач, "Україна молода"

За усталеним звичаєм саме в лютневий четвер відкривається один із найбільших і найавторитетніших (конкуренцію витримують тільки Канн і Венеція) Берлінський фестиваль кіно. У величезному Берлінале палаці (йому лишень чотири роки, як і всьому модерному культурному центру німецької столиці, який постав неподалік колишньої Берлінської стіни) пройде коротка офіційна церемонія, а потім покажуть фільм відкриття – «Між людей/Man to man» французького режисера Режіса Варньє.

Наш глядач доволі непогано знайомий із 56-річним Варньє. Дипломований літературознавець опановував кінопрофесію, працюючи асистентом у відомих режисерів, зокрема і в одного із засновників нової французької хвилі Клода Шаброля. Режисерський дебют відбувся 86-го року – фільмом «Жінка мого життя». Жінки справді є чільними героїнями стрічок Варньє. Світову славу йому принесла картина «Індокитай» (1991), удостоєна «Оскара» як краща іноземна стрічка року. Катрін Деньов із партнерами розіграли доволі тягучу історію про багачку, котра живе у В'єтнамі 30-х років минулого століття і стикається з рядом особистісних проблем мелодраматичного характеру. Саме подібний жанрово-стильовий коктейль і стане «фішкою» француза: історичний матеріал як тло для розгортання мелодраматичних колізій. Так було у «Французькій жінці» (1995, головний приз Московського кінофестивалю), у фільмі «Схід – Захід» (1999), який створювали за участі українських кінематографістів (одним із продюсерів був Олександр Роднянський, а роль другого плану – одначе в ній він переграв усіх «первачів» – виконав Богдан Ступка), так, напевно, є і в новій картині. Дія тут відбувається у ХІХ столітті і йдеться про антропологічну експедицію до Південної Африки...

Фестивальний кінорік стартував, відтак згадалося про головного нашого фест-тріумфатора року Ступку і, навздогін, дещо запізніла, одначе приємна інформація: два місяці тому, у грудні, наш актор отримав приз за кращу роботу у фільмі «Свої» Дмитра Месхієва на ІV Міжнародному кінофестивалі в Марракеші (Марокко). Головою журі був знаменитий американський режисер Алан Паркер – той самий, що очолював великий журійний суд і в Москві, де Ступка був проголошений кращим серед своїх колеґ. Увійшов він, як відомо, і у трійку номінантів на європейського «Фелікса» – одначе там не склалося. Не можна виграти упродовж сезону всі призи. Хоча у будь-якому разі рік 2004-й став роком Богдана Ступки – причому в європейському, як мінімум, масштабі. А недавно, нагадаю, нова російська кіноакадемія «Золотий орел» (та, що під проводом Микити Михалкова) присудила Ступці свого «птаха» за «роль другого плану» у фільмі Павла Чухрая «Водій для Віри». Дивно тільки, що в Україні для нього чомусь кіноролей не знаходиться. Лише тепер Кіра Муратова (чий фільм «Довідка» включено до конкурсної програми короткометражних стрічок Берлінале) запросила його на одну з ролей у своєму новому фільмі.

Нагадаю, що у престижній програмі Берлінале «Форум», де представлені фільми пошукового мистецького плану, є українська стрічка «Путівник» Олександра Шапіро. «Форум» з'явився у програмі фестивалю тридцять п'ять рокiв тому, коли в Європі піднялася протестна хвиля молоді. Аби задовольнити її вимоги проводити радикальнішу культурну політику було внесено зміни і в Каннах, і в Берліні. Ось і цього разу презентується програма, що налічує 39 ігрових та документальних фільмів із тридцяти трьох країн, з яких шістнадцять дебютів. Самі організатори відзначають передусім картини із Східної Європи (згадується і наш Шапіро) – як такі, що обіцяють настання «нової хвилі». Зокрема, йдеться про росіянку Тетяну Дєткіну з її «Пройдою (Пакосником)/Пакостником» та, як сказано, «дадаїстичною образністю». Прикметно, що у пошуках визначення нових явищ звертаються до мистецьких понять початку минулого століття, його аванґардних течій.

Надії і фестмейкерів, і кіноманів загалом на з'яву чогось новенького зрозумілі – в останні два десятиліття світовий кінематограф вочевидь застоявся. Не дивно, що поруч із «Форумом» на Берлінале тепер існує так званий Кампус талантів, програма, що представляє наймолодше покоління кіно. Аби потрапити на Кампус і дістати статус таланта, належить пройти конкурс проектів. Минулого року такий іспит витримали восьмеро українців, цього разу – п'ятеро. Теж немало. Географія програми розширюється, до Берліна уперше їде кінематографічна молодь зі Швейцарії, Йорданії, Ефіопії, Тоґо, Панами та Мозамбіку. Як бачимо, передусім посилюється африканська складова. Не випадково, бо ж і у великому конкурсі дві роботи з Південної Африки. Захід уже не чекає сюрпризів і знахідок від самих себе, покладаючи особливі надії на екзотичні для них Схід і Південь.

Кампус талантів провадить «Майстер-класи» з провідними митцями світу. Скажімо, з художником по костюмах Емі Вада, яка працювала з Акірою Куросавою та Пітером Ґріневеєм. Інший художник, Данте Феретті, працював з П'єром Паоло Пазоліні і Федеріко Фелліні, а зовсім недавно – з Мартіном Скорсезе у «Бандах Нью-Йорка» та «Авіаторі», цьогорічному претендентові на одинадцять «Оскарів». Із зірок режисури варто назвати Волтера Саллеса – бразилець саме у Берліні здобув свою найгучнішу перемогу фільмом «Центральний вокзал».

Одначе пошуки пошуками, а кіно – це ще й велика комерція. Тож на фестивалі працюватиме Європейський кіноринок, на якому пропонуватимуть свій «продукт» 165 кінокомпаній. У порівнянні з попереднім роком їх на 38 відсотків більше. Більше й самих «продажних» фільмів – на 33 відсотки (усього 530). Про що сиґналізує таке зростання бізнесової торговельної активності? Побачимо. Треба подивитися, скільки насправді буде продано фільмів. Європа, поміж іншого, давно хоче всерйоз позмагатися з голлівудськими монстрами, котрі не дають нормально дихати і працювати (цур їм пек!), пресинґуючи по всьому континентальному полю Старого Світу.

Серед спеціальних подій Берлінале виокремимо світову прем'єру «Броненосця «Потьомкіна» Сергія Ейзенштейна. Так-так, через вісімдесят літ появи фільму на світ. Копію стрічки ретельно відреставровано. Треба сподіватися, ми побачимо саме авторську версію, тобто в ній будуть ті фраґменти, які колись були вилучені цензурою. Зокрема йдеться і про леґендарний епізод розстрілу на сходах, ориґінальний дизайн титрів та вступне слово нашого знаного землячка Льва Троцького (із зрозумілих причин кінокартинка з образом колишнього вождя упродовж десятиліть тихо сиділа в архівних схронах). За нинішньою модою показ картини супроводитиме «живий» оркестр під управлінням Гельмута Іміґа. Звучатиме класична музика Едмунда Майзеля, написана спеціально до німецької прем'єри фільму 1926 року. Отак воскресають твори, здавалося б, добре знайомі, навіть класичні. Історія кіно наповнена драматизмом – фільми нещадно кастрували й гнобили. Далеко не завжди є можливість поновити первісний варіант, – на відміну від рукописів, фільми горять і гинуть. Та все ж справедливість існує. Напевне, саме про це думатимуть глядачі, що прийдуть 12 лютого подивитися «Броненосця» до зали Volksbuhne, на площі Рози Люксембурґ.

"Україна молода", № 25 – 10 Лютого 2005 року



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com