Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

18.02.2005 14:53

Світла заздрість Тарантіно(„Олдбой” Пак Чан-Вука)

Олег Рой

"Олдбой" ("Старий")/Oldboy (Південна Корея, 2003), сценаристи: Пак Чан-Вук, Гван Джо-Юнь, Лім Чунь-Г’юн; режисер: Пак Чан-Вук; оператор: Йон Йон-Гунь; у ролях: Чой Мінь-Сік, Ю Чжі-Те, Кан Г’є-Чжон.




Український дистриб’ютор фільму: “Артхауз трафік"”.

Квентін Тарантіно зовсім не даремно побоювався, що його неправильно зрозуміють. Адже, вручаючи приз за найкращий фільм останнього каннського фестивалю Майклові Муру, він вважав достойнішим таки іншого мистця. Принаймні, ми на те дуже сподіваємося. Адже південнокорейський „Олдбой” – то врочиста й вельми дотепна посвята творчому почеркові автора „Кримінального читва” та дилогії про Білла.

Якось О Де-Су прокидається в зовсім не знайомій йому квартирі. Ведучи досить розгульний спосіб життя, він спершу не дивується, та згодом упадає у відчай. Адже мешкати в цій уміло закамуфльованій під людське житло в’язниці доведеться довгих п’ятнадцять років. Та найстрашніше, що Де-Су навіть гадки не має, чому його тут тримають, як, власне, й чому врешті-решт випускають. Готуючись до помсти, яка має бути страшною, герой паралельно відчуває кохання до юної і певною мірою звабливої майстрині приготування суші та сашимі. Нещасний...

„Олдбой” отримав звання найжорстокішої чорної комедії за останні кілька сезонів, проте знято його напрочуд серйозно. Власне, від Пак Чан-Вука, як автора „Спільної зони безпеки”, чекати чогось іншого й не доводилося. Надмірний перфекціонізм постановника криється в найменших деталях обох стрічок. Та „Олдбоя” доведено до візуального ідеалу. Хоч би що було на екрані: мураха, яка виповзає з отвору від уколу чи тепер уже хрестоматійне смакування живим восьминогом, спалахи естетизованого насильства чи пасторальні ліричні етюди, усе те гідне порівняння винятково з іншим шедевром візуалізованої брутальности – „Реквіємом за мрією”.Саме тому будь-які претензії до деяких логічних провалів фабули зникають, так і не встигнувши сформуватися. Тим паче, що літературна основа картини – то японська родичка всіляких „Хеллбоїв” та „Людей-павуків”. Мальована манґа про холоднокровну помсту, яка обертається цинічним жартом, у свою чергу, базувалася на романі Александра Дюма „Граф Монте-Крісто”, а може, просто з нього знущалася. Й зажила вельми помірного успіху. Принаймні в самій Японії. Інакше права на екранізацію не коштували б продюсерам фільму сущі копійки. І Пак Чан-Вук не скористався б досить убогою ориґінальною історією, аби продемонструвати власний погляд на абсурдність будь-якої помсти. Те, до чого Кім Кі-Дук ішов, творячи з десяток фільмів, новий південнокорейський кіномесія компактно розмістив у рамцях одного повного метру. Будь-яка найменша дія, будь-яке необережне слово, будь-яка несмілива думка – то обставини, які водночас змінюють все. В одному окремому житті. Але навіть наймасштабніше криваве дійство не здатне порушити спокій Всесвіту. Стислий переказ цілої релігії. Тарантіно має від заздрощів луснути. Його кіноманґа „Вбити Білла” – нехай геніальний, але капусник та й годі. Аж ніяк не релігія...



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com