Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

10.12.2002 17:17

Як Кончаловський-кон'юнктурник з’їв Кончаловського-мистця

Єкатєріна Барабаш

Отже, кінокомпанія “Ексклюзив”, що працює у співтоваристві з Київським МКФ “Молодість”, випустила до українського кінопрокату фільм Андрєя Кончаловського «Дім дурнів»/“Дом дураков”. Нагадаємо, що саме цією стрічкою закривалася цьогорічна “Молодість”. Прокат розпочався з Харкова – картина демонструється в тамтешньому кінотеатрі “Кінопалац”. Від 12 грудня “Дім дурнів” і в Києві: в кінотеатрах “Україна” й “Кінопалац”. Продовжуємо знайомити з рецензіями на картину, які з’явилися в російській друкованій та електронній пресі. Треба зауважити, що фільм у Росії сприйняли напружено – через певне потрактування “чеченської теми”; переважно це називають прозахідною і прочеченською кон’юнктурою (звісно, зі знаком “мінус”). Тим паче, варто подивитися і скласти свою думку. Також нагадаємо: “Дім дурнів” отримав Ґран-прі Венеційського МКФ, а також висунутий на “Оскара” від Росії.


Сьогодні ж подаємо статтю про “Дім дурнів”, що була видрукувана в російській “Независимой газете”. RED.


Дивовижно, як вдається братам Міхалковим (один з яких Кончаловський) викликати наперед зацікавлення до своїх робіт і примусити критиків ці роботи наперед не полюбити. Пригадую, на "Сибірського цирульника" кіножурналісти йшли, наперед озброївшись уїдливими докорами. З трохи меншим, але все таки – упередженням – йшла московська критика на фільм Андрєя Кончаловського "Дім дурнів". Історія з його висуненням на “Оскара” від Росії вийшла двозначна – дуже вже очевидним було, що до цього висунення молодший брат руку доклав, не особливо навіть приховуючи, що рішення російського оскарівского комітету, перепрошую за тавтологію – справа вирішена. Одне слово, “Дім дурнів” став одним з найскандальніших за останній час російських фільмів – у значенні мишачої метушні довкола нього. Нагадаємо, до речі, що ця картина отримала Ґран-прі Венеційського кінофестивалю – престижну нагороду престижного фестивалю.

...Мешканці психіатричної лікарні на чечено-інгушському кордоні у певний момент виявляються кинутими напризволяще. А тут – військові дії, то чеченці наскочать, то федерали. Головна героїня – хвора дівчина Жанна (Юлія Висоцька), сповнена любов'ю до близьких, а також до Брайана Адамса, котрого в мареннях бачить своїм нареченим, всерйоз зібралася заміж за чеченця, що він пожартував на свою голову – сьогодні ввечері, мовляв, одружуюся на тобі. Чеченець обдурив, і довірлива Жанна трохи не втратила віру в людство. Але поряд – друзі, колеґи по психіатричній лікарні. З ними звично й затишно, в усякому разі набагато затишніше, ніж за воротами інтернату, де божевільня простяглася на всю країну. Або на весь світ. А тут іще чеченець-брехун з'явився до лікарні і попросився там пожити та полікуватися. Жанна щаслива безмежно, життя налагоджується.

Вибрати героями фільму психічно хворих – хід як банальний, так і виграшний. По-перше, відмінний матеріал для ліплення образів (як відомо, світ психічно хворої людини барвистий і значно цікавіший за світ людини нормальної). По-друге, будь-яка сюжетна лінія, навіть найнеймовірніша або – навпаки – примітивна – має право на існування.

Психічно хворі вже самі по собі зворушливі (якщо не такі аґресивні, як Соловйов). Коли вони до того ж опиняються в екстремальних умовинах на кшталт чеченської війни – це зворушливіше вдвічі і вже є приводом для мелодрами. Якщо, крім всього іншого, на цій самій чеченській війні їх не тільки не вбивають, не тільки не ґвалтують, але навіть всіляко жаліють і поводяться по-джентльменському з ними – особливо, всі як один порядні та шляхетні чеченські бойовики, – це вже привід для сухозлітної мелодрами. Одне слово, всі на збирання журавлини!

Поза сумнівом, Кончаловський – фахівець з великої літери. Навіть попри деяку жанрову еклектичність картини, попри очевидні вади драматургії, фільм все ж таки справляє враження закінченого і цільного твору. Але Кончаловський, понад те, ще і кон'юнктурник з великої літери. Звичайно, знімати казки має волю кожен. За умови, якщо він готовий визнати свій опус казкою. Якщо ти знімаєш правду – знімай правду. А дурити нікого не треба. Там, де на екрані тільки мешканці дому скорботи, Кончаловський упевнено тримає планку – забавні образи (особливо вирізняється Маріна Поліцєймако в ролі місцевої Новодворської), приємне оку переплетення сюжетних ліній, точна відповідність форми і змісту... Але ось почалася політика. І, як співалося в одній відомій пісні, "всё хорошее в себе доистребили". Кончаловський-кон'юнктурник, не поперхнувшись, з'їв Кончаловского-мистця. Другий, схоже, не був проти. Ще б пак – підпорядкувати фільм такій свіжій і з біса правильній думці, що і чеченці, і федерали також люди, – це чималенького варте. Це, знаєте, всім приємно буде, бо глибокий пацифізм і оскаженілий гуманізм завжди подобалися як рідній державі, так і не дуже розбірливому щодо художньої боку нерідному Оскару. Хто не погодиться, що чеченці, особливо в умовах партизанської війни, – душки і витончені інтелігенти? Хто сперечатиметься з тим незаперечним фактом, що солдати федеральних військ – славні хлопці без грама озлоблености? А варто нашому лейтенантові зустрітися з чеченським польовим командиром, як виявиться, що вони разом воювали в Афґаністані й один урятував іншого. Хто сказав "Буданов"? Не було ніякого Буданова. Крови, насильства, вбивств – порятуй Боже. Нічого цього на війні немає. Російські вояки – люди. Чеченці – теж люди. "Как здорово, что все мы здесь сегодня собрались".

Особливо доречно зараз, після подій на вулиці Мєльнікова, намагатися доручити цю картину Американській кіноакадемії. І взагалі зараз вона особливо доречна. Будь-яка крайність – річ небезпечна. Поза сумнівом, такі фільми, як, наприклад, "Війна", Алєксєя Балабанова, що підігрівають ненависть до чеченців і показують нестерпну шляхетність російського вояка, з пункту погляду впливу на мізки набагато небезпечніші. "Дім дурнів" з цієї точки зору навпаки, щось подібне до валеріани – ковтнув і злегка заспокоївся. Все не так погано, як нам намагаються це представити. Але такі фільми небезпечні та згубні для самого мистця, тому що там, де починається замовлення і кон'юнктура, кінчається справжнє мистецтво. Кончаловський не дасть збрехати.


“Независимая газета”


Також дивіться:


> Довкруги самі кретини



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com