Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

19.03.2005 08:16

Нові російські цінності("Бій з тінню" Алєксєя Сідорова)

Олег Рой

"Бій з тінню"/"Бой с тенью" (2004, Росія, 129’); сценарист і режисер: Алєксєй Сідоров, оператор: Юрій Райський; актори: Дєніс Нікіфоров, Єлєна Панова, Андрєй Панін, Іван Макаревич, Джон Еймос, Павєл Дерев’янко, Алєксандр Кузнєцов.

Режисер стрічки "Бій з тінню" Алєксєй Сідоров пообіцяв прийдешнім глядачам ілюстрацію до новонароджених російських цінностей. За обіцяне доводиться відповідати. Вичерпна відповідь стартувала в українських кінотеатрах останнього четверга.

"Нова біла надія" – саме так професіонали кличуть молодого й перспективного боксера. Напередодні найбільш значущого бою свого життя спортсмен дізнається про страшне, – прийнявши виклик брутального афроамериканця, він ризикує втратити зір. Умовивши жінку-офтальмолога не розголошувати результатів обстеження, він робить із неї злочинницю, а із себе – каліку...

Коли ви гадаєте, що минулого четверга в українських кінотеатрах стартувало "російське все", з приводу вічнозеленого сюжету про зворушливого боксера Роккі, то насправді це не зовсім так. Бо режисер Сідоров цілком справедливо вирішив, що самого чистого боксу для епохального блокбастера про нові російські цінності замало. Тож основні сюжетні колізії картини з боксом не пов’язані, їх творці впевнено гарцюють на напівтрешевих територіях "Сліпої люті", обох "Братів", "Бриґади" (куди ж без щасливого квитка самого постановника!) і – яка несподіванка! – Даріо Ардженто. Коли згадку про "Сліпу лють" (симпатичний такий малобюджетний бойовичок з Рутґером Гауером) диктує загальна сюжетна дикість стосовно супермена, який нічого не бачить, але на шляху до гепі-енду то не перешкода, ну, а "бриґади", "брати" та інші "бумери" останнім часом визирають із кожного російського фільму, що претендує на комерційний успіх, то історія з Даріо Ардженто є ориґінальною, несподіваною і, взагалі, на тому балі-маскараді основною. Такий висновок напрошується сам по собі, адже які-небудь відмінності "Бою" від купи російських телесеріалів спостерігаються саме тоді, коли Сідоров самовіддано цитує класику "джалло". Насичені пурпурові відтінки, манірні рапіди з обов’язковими театральними завісами та розбитими дзеркалами, інфернально-ґотичні інтер’єри – все це провокує кіноманську радість і запитання без необхідности відповіді на нього: а чи є те все доречним саме всередині цієї історії, саме в новому російському фільмі про нові російські цінності? Доконечної потреби у відповіді справді немає, бо ж інакших варіантів, як "ні, не є доречним", не виникає. Адже культуртреґерство постановника Сідорова дає непланований комічний ефект: і не лише у випадку шекспірівського тла для екшн-сцен, а й у поетичних декламаціях основних персонажів, до яких останні вдаються тоді, коли сказати більше нічого, а патос підтримувати якось треба...

Ну, а що ж із новими російськими цінностями? Єдина нова (а чи ні?) цінність, якої автори не приховують, – це ім’я головного негідника проекту. А звуть його Ваґіт. Який збіг обставин! Саме так, як і генерального директора "Лукойлу". Коли згадати "Особистий номер" та погано заґримовані аґресивні наїзди на певного пана, котрий проживає в Лондоні й не страждає від нестачі коштів, то нові російські кінематографічні цінності абсолютно збіглися з новою державною політикою РФ. Кіно і партія єдині?...



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com