Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

22.04.2005 19:09

Годі блазнювати!(„Статський радник” Філіпа Янковського)

Олексій Сахалтуєв

„Статський радник”/„Статский советник” (2005, Росія, 125’); сценарист: Боріс Акунін, за мотивами однойменного власного роману; режисер: Філіпп Яновський; генеральний продюсер і художній керівник: Нікіта Міхалков; актори: Олєґ Мєньшиков, Нікіта Міхалков, Константін Хабенський, Владімір Машков, Олєґ Табаков, Оксана Фандера, Фьодор Бондарчук, Міхаіл Єфрємов, Марія Міронова, Емілія Співак, Юрій Колокольніков, Ігор Ясулович, Масамі Аґава.

“Статський радник” чимало обіцяв – і, в певному сенсі, чимало показав. Більше того: він іще й став сюрпризом. У чомусь навіть помітнішим за “Турецький ґамбіт” із його сенсаційним перекрученням першоджерела. “Ґамбіт”, що теж містив багато обіцянок, постраждав, насамперед, через неадекватне співвідношення вдалого та провального матеріалу: відверто слабких і непотрібних сцен там значно більше, ніж гарних. Для “Статського радника” цієї проблеми не існує: тут узагалі немає гарних сцен. Є кілька цілком пристойних, але на загальному тлі вони бачаться хіба що трохи менш сміховинними й безглуздими.

Усе вказувало на те, що “Радник” буде гіршим за “Ґамбіт”: він виходив у прокат другим номером, його рекламна кампанія мала менш потужний вигляд. Утім, реальність перевершила будь-які умоглядні спекуляції. Здається, творці фільму – наявність у титрах багатозначущого титулу “художній керівник” натякає на колективне авторство – поставили собі завдання будь-якою ціною здивувати глядача. Причому основним важелем впливу тут стали не мистецькі або зображальні досягнення, а тотальна дискредитація літературної основи та гучних акторських імен.

Перші п’ять хвилин фільму нібито не містять ніякої патології: нормальний російський історичний блокбастер. Елементи клоунади з’являються разом із головним героєм – Фандоріним-Мєньшиковим. Але по-справжньому “Статський радник” відкриває своє обличчя, тільки коли на арену виходить головна зірка – “художній керівник” і генеральний продюсер. Дальша дія скидається на такий собі телеспектакль на задвірках декорацій “Вершника на ім’я Смерть” – нудний, багатослівний, вульґарний і на диво погано зіграний. Парадокс: потужний кастинґ, що мав би витягнути проект, насправді надійно його потопив. Те, що замислювалося як парад зірок, більш за все нагадує конкурс на найгірше акторство, де Фьодор Бондарчук і Олєґ Табаков змагаються за друге й третє місце, а першу позицію ділять корифеї – Мєньшиков і Міхалков.

І це – ще один сюрприз. Згадаймо “Азазеля”, що донедавна був найгіршою екранізацією Акуніна: Сєрґєй Бєзруков там настільки старанно копіював Міхалкова, що залучення останнього на роль харизматичного Пожарського мало б стати окрасою фільму. Що ж до Мєньшикова, то сам Боріс Акунін наводив його як одну з моделей для образу Фандоріна. Але Мєньшиков – не просто найгірший Фандорін з усіх трьох. Його Ераст – пусте місце, нафарбований манекен із вусиками та сивими скронями. Той факт, що у “Статському раднику” Фандорін, порівняно з іншими романами, займає дещо пасивну, споглядальну позицію, навряд чи може виправдати такий акторський провал. А щодо Міхалкова, то йому “Статський радник” зобов’язаний своїм найяскравішим моментом: фраза “Годі блазнювати!”, виголошена Хабенським на адресу Міхалкова під час їхнього кульмінаційного протистояння, бачиться найбільш психологічно переконливою та емоційно вистражданою реплікою фільму.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com