Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

16.05.2005 17:44

Як два пальці... ("Набережна Орфевр, 36", режисер Олів’є Маршаль)

Олег Рой

"Набережна Орфевр, 36"/36 Quai des Orfevres (Франція, 2004, 110’); сценаристи: Домінік Луазо, Франк Манкузо, Олів’є Маршаль, Жюльєн Раппно, режисер: Олів’є Маршаль, актори: Даніель Отей, Жерар Депардьє, Андре Дюссольє, Рошді Зем, Валерія Ґоліно, Катрін Маршаль, Олів’є Маршаль, Мілен Демонжо. Українький дистриб'ютор фільму: "ІнтВестДистрибушн".

Після творчої, а подекуди і фізичної смерти головних французьких виробників кінополарів (Жан-П’єр Мельвілль, Хосе Джованні, Жак Дере, Жорж Лотнер, Анрі Верней) новачок Олів’є Маршаль претендує на звання основного постачальника поліційної кіножорсткости французького розливу на світові кіноекрани. Попередня, дебютна стрічка постановника, яка в нашому прокаті звалася "Ґанґстери", була лише пробою пера, чернеткою у жанрі "екшен". "Набережна Орфевр, 36" – уже конкретний чистовик, майже позбавлена недоліків кримінальна драма, що вона як два пальці... розібралася із жанровими кліше. А водночас довела, що сюжетна неориґінальність не є такою вже серйозною хибою. Стрічка бо, не комплексуючи, переповіла фабулу картини Робіна Девіса "Війна поліцій". Та переказ вийшов значно художнішим від ориґіналу.

...Паризьку поліцію лихоманить через низку зухвалих пограбувань інкасаторських автомобілів. Ще б її не лихоманило, адже в розслідування не просунулося ні на йоту, а керівництво при тому оскаженіло шукає винних у бездіяльності. Двійко фанатичних поліцейських, підігрітих обіцянками очолити комісаріат, вступають у шалену боротьбу перш за все один з одним, паралельно шукаючи нальотчиків. У цій боротьбі згодяться будь-які методи, особливо ті, що цинічні, жорстокі та аморальні. Щоправда, врешті-решт програють всі, і відсутність гепі-енду аж ніяк не позначиться на розважальній функції картини. Бо то якраз блискучий випадок із серії "нікого не жалько", хоча й перехоплює подих.

Сам Маршаль – колишній поліціянт, тож історія, яка на усному етапі видавалася не більш переконливою, ніж якесь "Таксі 2", стараннями режисера стає настільки похмуро реалістичною, що в її достовірність починаєш вірити, не озираючись. Хоча сам постановник аж ніяк не намагається запевнити в документальності того, що відбувається на екрані. Навпаки, він цілеспрямовано знімає жорсткий комікс без найменшого психологічного підґрунтя та без жодного живого персонажа. Але звідти й ефект ріал-шоу. Адже часу на дрібниці та ліричні відступи немає. Є сама лише сувора конкретизація. Від майже епічної кримінальної драми з претензією на поліцейського "Хрещеного батька" через шаржований голлівудський екшен і до високої мильної опери, – на жодному з етапів картина не провокує найменшої претензії щодо власної майстерности, незважаючи на узагальненість, естетичну універсалію кожної окремої частини. (Хіба що Жерар Депардьє із шлейфом дешевого лицедійства останніх років викликає попередню недовгу підозру). Еклектика, чи, як її немодно називають, постмодернізм, і досі не здає своїх позицій. Завдяки серйозним персонажам, колишнім поліціянтам і прийдешнім реаніматорам жанру, який, здавалося б, упевнено простягнув ноги...



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com