Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

08.07.2005 18:09

Висока ідіотія („Другий пропущений дзвінок” Ренпея Цукамото)

Олег Рой

"Другий пропущений дзвінок"/You've Got А Call 2/Chakushin ari 2 (Японія, 2004); сценарист: Мівако Даїра; режисер: Ренпей Цукамото; оператор: Дені Руден; актори: Іван Атталь, Софі Марсо, Самі Фрей, Даніель Ольбрихський, Жілль Лелуш.

Під час перегляду стрічки „Другий пропущений дзвінок” не залишає тривожне відчуття, ніби режисер Ренпей Цукамото, – власне, й не режисер зовсім. А так собі, вуличний імітатор, шулер, готовий за мідяки мавпувати чужі фокуси й інфантильно подавати їх як свої. Щоправда, із замиленням очей громадськости виникають певні проблеми. Бо навіть найпростіший глядач самотужки второпає, що має справу не із сиквелом, а з акуратним мало не до дрібниць (на кшталт вансантівського „Психо”) римейком „пропущеного дзвінка” за номером один. Та чи конче був потрібен римейк стрічці дворічної давнини, та й то на рівні сюжету не так, щоб надто ориґінального, – запитання у вічність. Не певен, що й загадкова японська душа знає на нього відповідь.

Отже, після подій, які розгортались в ориґіналі, минув якийсь час. Та бунтівна душа мертвої дівчинки ніяк не знайде спокою. Принаймні, пропущені дзвінки стали знову оперативно надходити японській молоді, і знов у супроводі симпатичної ліричної теми, схожої на ту, що її написав Філіп Ґласс для голлівудської горор-мелодрами „Кендімен”. І доки глядач страждає від нещадного дежа-вю, юнаки та дівчата тужно гинуть поодинці, не забувши перед тим пройти запатентовані японцями дев’ять кіл пекла з пошуками замордованого тіла привида в занедбаній шахті (криниці, лікарні etc). А щоб заспокоїти глядачів, стривожених (як і завше в Такаші Міїке) двозначним фіналом першої стрічки, Цукамото вдався до конкретики, що солідно розклала всі таємниці по поличках і тим самим звела нанівець красивий пародійний концепт проекту, який спрощено звучить приблизно так: „Хотіли полякатися – ось вам, але й від бонусної дулі з кишені не відмовляйтесь”. Щоправда, тепер він так не звучить. Хто бажає настрахатися, той за сильного бажання, мабуть, настрахається. А хто стужився за фокусами Міїке – нехай навіть не тужить, нема їх тут, хоч плач.

До речі, щодо пародійного духу. Він, на відміну, від інших добрих рис характеру ориґіналу, вивітрився все ж не з кінцями. Навіть більше, пародійність сягнула статусу автопародії. Безглуздість текстів та вчинків персонажів (парадокс, але ретельно скопійованих із першої картини) відтепер на недосяжній для конкурентів висоті. І це при тому, що Цукамото, як і Міїке, намагається зберігати серйозний вигляд. Гідео Наката із Такаші Шіміцу мусять кусати собі лікті. Уся надприродна дурість обох других „Дзвінків” та другого „Прокляття” тьмяніє на тлі високої ідіотії „Другого пропущеного дзвінка”. Ось так, здавалося б, нізвідки, й народжуються справжні, а не „тромівські”, треш-шедеври...



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com