Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

09.09.2005 14:37

Янгол-хранитель для автсайдерів("Нокдаун" Рона Гаварда)

Олексій Сахалтуєв

"Нокдаун" ("Чоловік-попелюшка")/Cinderella Man (США, 2005, 144’); сценарист: Кліфф Голлінґсворт, Аківа Ґолдсман; режисер: Рон Гавард; актори: Расселл Кроу, Рене Зеллвеґер, Пол Джаматті, Крейґ Б’єрко, Брюс Макґілл, Педді Консідайн.

Багатостраждальний голлівудський “довгобуд”, що його виробництво кілька разів заморожували, а склад знімальної групи постійно змінювався, нарешті потрапив до України. Щоправда, під “забойною” прокатною назвою “Нокдаун” – у найкращих традиціях “Все або нічого” (в ориґіналі – “Найдовший ярд”) та “Підводної братви” (“Акуляча історія”).

“Чоловік-попелюшка” – історія боксера, який міг би стати янголом-хранителем усіх автсайдерів. Для історії боксу Джім Бреддок – цікаве непорозуміння, не більше. Він став чемпіоном у перехідний період, коли боксерський світ ніяк не міг знайти заміни великому Джекові Демпсі. Титул тоді змінював власників раз на рік, і, мабуть, цілком закономірно, що низку випадкових чемпіонів замкнув саме “Чоловік-попелюшка” Джім Бреддок. Маючи в активі 24 поразки – чи не найгірший чемпіонський рекорд в історії, – він за всіма параметрами поступався своїм попередникам. Але спромігся втримувати титул довше за інших: аж два роки. Причому без жодного захисту – теж своєрідний рекорд. Програвши нарешті титул Джо Луїсу, він швидко пішов з ринґу, та до кінця життя був десь поряд: маячів у залі, виступав на врочистостях, підписував світлини – ще один екс-чемпіон на пенсії.

Із суто спортивної точки зору, чемпіонство Бреддока – одна з тих випадковостей, що роблять бокс вельми цікавим і непередбачуваним. Перемога Бреддока над Баером – один із трьох найбільших “апсетів” (тобто боїв із несподіваними результатами) в історії важкого дивізіону; двома іншими були перемоги “Бастера” Даґласа над Майком Тайсоном й Корі Сандерса над Володимиром Кличком. Як правило, “апсети” народжують “каліфів на годину” – Бреддок не став винятком. Втім, як людська історія, фантастичний зліт боксера-“попелюшки” є значно більш виграшним матеріалом.

Навіть критики Бреддока погоджувалися, що він був стійким і методичним боксером, а також чесним, порядним і дуже відданим родині чоловіком. Власне, після перегляду нам відомо приблизно теж саме: нічого більшого про свого героя двогодинний фільм повідомити не здатен. Утім, така одновимірність видається тут цілком концептуальною. Психологічний примітивізм для Гаварда – не проблема, а художній метод. Бреддок – не настільки відома й культова особистість, щоб стати об’єктом інтелектуального байопіка на кшталт “Алі”, “Рея” чи “Авіатора”. Замість того, щоб знімати коментар до історії Бреддока, Гавард розповів саму історію – просто й зрозуміло.

Зосередившись на зовнішніх елементах, “Попелюшка” успішно уникає ще однієї пастки, іманентно притаманної біографічним фільмам, – хиткої, перенасиченої подіями й персонажами драматургії. Гармонійно поєднуючи мелодраматичну, спортивну та суспільно-політичну складові, Гавард досягає міцної і цілісної сюжетної структури – в результаті, попри специфічність матеріалу й солідну тривалість, фільм жодного разу не викликає нудьги. Взагалі складається враження, що Гавард працював спеціально для критиків: хоч із якого боку підійди, все одно побачиш винятково компетентно й зі смаком зроблений фільм.

Утім, мабуть, саме раціональність і прохолодна досконалість стрічки кінець-кінцем зіграли з нею злий жарт у прокаті. Подаючи боксерський курйоз як моральний подвиг, Гавард так і не знайшов правильної інтонації. Точніше: все надто правильно. В якійсь момент “Попелюшці” гостро не вистачає бульварної сенсаційности й відвертої, вульґарної емоції, що зробили гіт з “Рокі”. Академізм стилю, що колись приніс Джіму Бреддоку перемогу на ринзі, на екрані спрацював значно гірше. Підозрюю, що український глядач навряд чи зламає неґативну прокатну тенденцію, і навіть спокуслива назва “Нокдаун” не принесе фільмові того успіху, на який він заслуговує.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com