Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

14.09.2005 16:25

Пропаґанда канібалізму на замовлення Міністерства культури("Секонд-генд" режисера Ярослава Лупія)

Олег Рой

"Секонд-генд" ("Секонд-хенд") (2005, Україна, 97’); сценарист: Олександр Жовна; режисер: Ярослав Лупій; оператор: Сергій Колбінєв: композитор: Алла Загайкевич; актори: Дмитро Лаленков, Лідія Остринська, Юрій Дубровін, Олеся Жураковська. Виробництво: Одеська кіностудія художніх фільмів.

У розпал загостреної боротьби із творчою свободою, що її із задоволенням веде вітчизняне Міністерство культури і туризму, вельми вчасно відбулася передпрем’єра недоробленого з якого боку не глянь фільму виробництва Одеської кіностудії із символічною назвою "Секонд-генд". Стрічка поки що не отримала прокатного посвідчення. І судячи з останніх тенденцій, має всі шанси без нього й лишитися. Бо, як не крути, пропаґанда канібалізму в країні, що пережила голодомор 33-го року, то страшне. І панові Лупію має бути соромно. А коли не соромно йому самому, то загадкова контора, що зветься "експертна комісія з питань розповсюдження і демонстрування фільмів" присоромить. На те вона й створена, аби класики не заривались. Чи на те, що Ромеро зась, Лупію зелене світло?

Питання справді відкрите. Випадкові свідки чергового українського фільму, який і фільмом назвеш хіба що з жалю чи з огляду на відсутність інших претендентів, можуть виявитися першими й останніми. І звинувачувати в тому Мінкульт із його високими моральними принципами в даному конкретному випадку не захочеться. Кінотвір мусить бути не випущено на екрани, відправлено на доопрацювання, перезнято, переозвучено, скорочено в інтересах самого ж режисера. Картина "Секонд-генд" не є на сьогодні закінченою повнометражною роботою. Це довільний набір робочих матеріалів, яких навіть не потрудилися логічно змонтувати. А те, що в картині існує жалюгідна спроба першого для місцевих палестин шокеру в дусі того ж таки Ромеро чи, може, Ардженто, а то й зовсім якого-небудь Лючо Фульчі, недоліком бачиться в останню чергу. Інша річ, що стрічку знято на замовлення українського Міністерства культури, ворога номер один як для Ромеро з Ардженто, так і для Фульчі. І друга номер один для підстаркуватих локальних мистців екрана, які нічого не бачили, ні про що не чули, але їхніх амбіцій вистачає аби витрачати державні кошти на фільми, що їм місце хіба в архіві аматорського відео. Найсмішніше, чи найстрашніше, як кому більше до вподоби, що "Секонд-генд” – одна із двох закінчених цього року повнометражних українських стрічок. Навіть не буде чого виставити на "Оскара": "Путівник" – узагалі абсолютний неформат, а в "Секонд-генді" звук аж ніяк не Dolby – американські кіноакадеміки такого не дивитимуться.

Власне, довго говорити про фільм, намагатися віднайти в ньому бодай щось гарне, відколупувати асоціації із класикою американської категорії Б – трилером Френка де Філітти "Ножиці" (з якого поцупили сюжет, а краще б постановника), – шукати які-небудь акторські роботи – все то марудна й нікому не потрібна імітація кінокритиканства. Єдине, чого варта картина, – це службового розбирання з бажаним притягненням винних до кримінальної відповідальности. Адже ще зовсім недавно ми з вами горіли від сорому на прем’єрі "Богдана Хмельницького", яка відбулася на відкритті міжнародного фестивалю (!), а тепер історія повторюється, нехай із меншою помпою. Коли росіяни навчилися знімати категорію Б не гірше за самих американців ("Нічна варта", "Нічний продавець", "Бій з тінню"), то наші так звані кінометри продовжують паскудити навіть виграшні сюжети (а "Секонд-генд" у потенціалі мав би бути захопливим, нехай і третього сорту трилером) власною амбітною байдужістю до кінцевого результату: мовляв, ми метри, у нас власний погляд на жанр, на кіномову, на кіномонтаж, а ви, глядачі, горіть пропадом. Більше того, виникає підозра, що "Секонд-генд" знято взагалі заради україномовної галочки навпроти Одеської кіностудії. Як живий докір Кірі Муратовій, котра ніяк не хоче проявити національної самосвідомости. Як собі хочете, але єдиний шанс українського кіна – в його повному знищенні й поступовому новому народженні. Інакше агонія загрожує тривати до безвісти...



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com