Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

21.10.2005 19:18

Половина без восьми, або Фелліні forever(Студентський конкурс "Молодости")

Ольга Брюховецька, KINO-KOЛОгазета

Студентський конкурс «Молодости» цього року відзначається особливою зрілістю – хочеться не просто поставити деяким кінотворам, як казали наші незабутні шкільні вчителі, “тверду” п’ятірку, а й розглядати їх як цілком дорослі та самостійні роботи. Тож повноцінна «половина» в деяких початківців уже є.

Бельгійська чорна комедія «Невдалий постріл» Матьє Донка (гомосексуаліст приводить до своїх батьків, одержимих продовженням роду, фіктивну наречену) є якраз такою цілісною роботою, яка свідчить, що бельгійське кіно зберігає вірність старій добрій дадаїстичній самоіронії. Схожу тему в психологічному ключі розвиває німецький фільм «День звільнення» Мартіна Бланкемеєра: дорослий син, який усе життя прожив зі своєю тиранічною матусею, приводить у дім наречену-китаянку, з якою познайомився за шлюбним оголошенням. Герой української документальної стрічки Тараса Кушніра «Приймак» теж мріє зарадити своєму самотньому існуванню – не випадково звуковим тлом картини є радіопередача служби знайомств.

Данська романтична комедія «Бути Голґером» Каспера Гаардсое про ще одного хронічного невдаху – сучасного невротика, якому, однак, щастить таки зустріти «ту» жінку. Стилізована під казку, але без андерсонівської депресивности, ця історія, вочевидь, римується зі знаменитим фільмом «Бути Джоном Малковічем». Утім, у фільмі помітно намагання довести, що й Голґером бути не так уже погано.

Дуже спокусливо подивитися на деякі студентські роботи під кутом зору кінематографічних ремінісценцій. Скажімо, не можна не помітити, який вплив продовжує здійснювати Федеріко Фелліні на юні кінематографічні голови: українське «Гніздо» Євгена Хворостянка та словенська «Ніч у готелі» Матюша Лібовіча точнісінько повторюють знаменитий початок «8 ½», де Марчелло Мастроянні сниться, що він злетів, а його шнурком піймали за ногу й тягнуть до землі. Більш творчо химерну феллінівську манеру розроблено в італійській стрічці «Любі друзі» (Тоні Трупіа): ведучий телешоу гине в автокатастрофі, а потім являється своєму старому другові, який посів його місце під юпітерами. Мотив із «Туза» Кастелло й Піполо, де привида зіграв Челентано, поєднується з феллінівською пародією на телебачення (зразка новели «Тобі Дамміт» із фільму «Три кроки в маренні»), що робить стрічку Тоні Трупіа багатообіцяючою спробою відродження італійської комедії.

Дві румунські картини – «Мандрівник» Флорін Філіпеску й «Винагорода» Александру Йонеску – розробляють мотив очікування, романтичної зустрічі й самотніх сердець. Навіть місце, де ця зустріч відбувається, одне й те саме – маленька придорожна кав’ярня. Однак фільми дуже різні: якщо «Мандрівник» відверто наслідує чорно-білу новохвилеву естетику, справляючи враження законсервованих шістдесятих – сімдесятих років, то «Винагорода» рефлексивно перетворює ностальгію за цими роками на матеріал фільму: чоловік і жінка, які знайомляться в нічному кафе на придорожній заправці, слухають музику своєї юности. Їхні спогади народжують на наших очах нове кохання. У сінґапурському фільмі “G-23” Ентоні Чена, зробленому в річищі характерної для східного кіна сінефілії, з’являється ще одне стереотипне місце зустрічі самотніх людей – напівпорожня зала кінотеатру.

Студентські анімаційні фільми славляться своєю патологічністю. Німецький – “Subway score” Александера Ізерта – обігрує клаустрофобію метрополітену, а український – «Ведмежа послуга» Євгена Альохіна – жіночу істерику, що стається в білочки, схожої на галюцинацію хронічного алкоголіка.

Документалістика в цьогорічній програмі студентського кіна тяжіє до етноекзотики – німецька стрічка «Екстатичний» Тілля Пассова показує пакистанські релігійні ритуали, а українська «Подорожні» Ігора Стрембіцького відтворює життя провінційної богадільні, герої якої також чимось нагадують пакистанських дервішів.

Стрічка Ігора Стрембіцького є найбільш титулованою з-посеред конкурсу – встигла обзавестися каннською, за висловом самого режисера, «гіллякою». Тож рішення журі передбачає саспенс, адже конкурс «Молодости» явно сильніший за каннський.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com