Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

24.10.2005 13:19

Перерізати пуповину(Короткометражний конкурс "Молодости")

Ольга Брюховецька, KINO-KOЛОгазета

Перші професійні спроби за межами школи іноді відверто інфантильні. Особливо, якщо порівняти їх із досить зрілими роботами студентського конкурсу. Парадокс, але фрустрації дорослого життя вочевидь сприяють інфантилізму.

У французькому фільмі “Тільки не ще одна співбесіда” Бернара Танґі (молодий чоловік безуспішно намагається отримати роботу у великій корпорації) дуже добре відображено досвід самих молодих кінематографістів, змушених боротися за місце під кіношним сонцем. Головна проблема в цьому випадку – чи є тобі що сказати. Початківцям це завжди важко, оскільки вони ще не навчились перетворювати свою порожнечу на видимість мови. Тож і беруться за глобальні теми, які виливаються в мізерні історії. У португальському фільмі “Тривіально” Фредеріко Фонсеки та Вітора Мартінша, де показано фраґментований світ сучасного нарциса, що зрісся зі своїми технічними розширеннями, цю порожнечу компенсує формальний пошук, який дуже нагадує анімацію Шванкмаєра. А німецька картина “Я шпигую моїм маленьким оком” Маттіаса Емке намагається розкрити чоловічий фантазм ідеальної жінки, але робить це надто патосно. Про сповнене фрустрацій життя молодої домогосподарки йдеться у французькому фільмі “Кухня” Аліс Винокур – спроба приготувати делікатесну страву стає неможливою через потребу спершу вбити те, що маєш потім їсти. Популярна серед молодих геронтофільська тема знайшла втілення у швейцарській картині “Містер Ґольдштейн” Міші Левінскі, мораль якої теж далеко не свіжа – утвердження обману заради милосердя. Латвійський анімафільм “Безсоння” Владіміра Лєщова узагалі без історії, натомість він розкриває сновидну логіку анімації, яка дозволяє зображати постійну трансформацію і перетікання предметів.

Найкращий вихід із тупика порожнечі – анекдот. Маленьку історію із сюрпризом у фіналі глядач завжди сприймає вдячно. Напівігровий-напіванімаційний німецький фільм “Старий профі” Расмуса Боровскі й Арне Юша стилізовано під film noir і тогочасні ж комікси (загадкова жінка робить художникові особливе замовлення, винагородою за яке стає щось несподіване). Сюрприз наприкінці чекає і на глядачів британської стрічки “Банкір” Гетті Далтона (штучне запліднення може виявитись не таким уже й анонімним). Німецька комедія “Просто усмішка” Еви Деммлер – передбачувана, але веселенька варіація на тему того, що чоловіки вельми часто сприймають бажане за дійсне, коли йдеться про жінок. Двохвилинний німецький мультик “Не будь вівцею!” Макса Юліана Отто – контраґітка, що явно полемізує з “Тріумфом волі” Лені Ріфеншталь.

Британський “Продавець білизни” Соні Філліпс – добра дитяча казочка про чудеса в трусах. Діти – одна з улюблених тем молодих кінематографістів. Якщо бельгійський мультфільм “Зламана лялька” Луїз Марі Колон (ніхто не хоче гратися з поламаною лялькою, навіть якщо це братик-недоумок) зображає дітей доволі безсердечними істотами, то в лубочній кенійсько-французькій стрічці “Сафі, маленька мати” Разо Ґанемторе (маленька дівчинка рятує свого приреченого на смерть щойно народженого братика) діти постають співчутливими й милосердними.

В австралійських картинах розроблено тему тілесної трансформації: у фільмі “Колючки” Тобі Анґвін вислів “немає троянди без колючок” прочитується у зворотному напрямку, а у фільмі “Вуса” Вікі Шуґарз показано несподіваний спосіб налагодити сексуальні стосунки в подружньому житті. Інший австралійський фільм “Не кажи ні слова” Марека Благи (про хлопця, який стає свідком і об’єктом непривабливих “дорослих справ”) – гримуча суміш стилістики Параджанова, Джармена і Ґріневея разом узятих.

Ще одна тема – дорослі діти і їхні старі батьки. Абмівалетні ніжно-аґресивні стосунки матері й доньки реалістично подані в шотландському фільмі “Не можу не дихати” Емі Нейл – молода жінка змушена доглядати за своєю божевільною матір’ю. Ці ж стосунки, але в сюрреалістичному ключі розроблено в канадському фільмі “День народження” режисера Ероса – донька ніяк не може перерубати пуповину, що зв’язує її з матір’ю. Вочевидь, це головна проблема, що стоїть перед кінематографістами на початку їхньої творчости.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com