Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

31.10.2005 15:34

"Звинувачений" і "Айсберґ" (переможці "Молодости")

KINO-КОЛОгазета

"Звинувачений"/Anklaget/Accused (Данія, 2005). Режисер Якоб Тюзен; у ролях: Троелс Лібі, Софі Ґрабол, Луїза Мірітц.

Режисер стрічки "Звинувачений" Якоб Тюзен продовжує ґалерею цьогорічних повнометражних дебютантів, які вже здобули визнання в інших царинах кіна. Тюзен став відомий як провідний майстер монтажу сучасної Данії, котрий співпрацював, зокрема, з Ларсом фон Тріром, Томасом Ґісласоном, Йорґеном Летом і Сюзанною Бір. Його повнометражний документальний фільм "Під Нью-Йорком" став переможцем багатьох фестивалів. В основі ігрового дебюту Тюзена – на перший погляд стандартна для данського кіна історія про негаразди в порядній заможній родині, що за зовнішнім благополуччям ховає приглушені страхи й відхилення. Граючи на штучному розрізненні поміж документальним та ігровим кіном, Тюзен втягує глядача в гічкоківську кримінальну драму. Як у класичному трилері, режисер не дає глядачеві знати, винен чи не винен звинувачений протагоніст – він лише змушує нас йому симпатизувати, і це приваблює найбільше. Утім, на відміну від класиків жанру, Тюзен не замикається на внутрішній структурі трилера, а розвиває її в оповідь про сучасну розладнану сім’ю. Балансування на межі вигадки та дійсности, фантазії та реальности, гри та документа – ось смислова пружина "Звинуваченого". "Реальність – це те, що ви знаєте, але те, що ви бачите, – фікція", – говорить режисер.

"Айсберґ"/L’iceberg/Iceberg (Бельгія, 2005, 84’). Режисери: Фіона Ґордон, Домінік Абель, Бруно Ромі; у ролях: Фіона Ґордон, Домінік Абель, Бруно Ромі, Філіпп Марц, Люсі Тулуґайрюк.

Абсурдистська комедія. Розмірене життя родини з маленького містечка порушено після того, як мати випадково проводить ніч у морозильній камері фастфуду, де вона працює. Після цієї пригоди жінку охоплює непереборне прагнення дістатись до айсберґа, щó штовхає її на неймовірні пригоди. Вона прямує до моря, знаходить моряка й переконує його відвезти її до об’єкта, який заполонив її бажання. Одразу не зауваживши відсутности дружини, її напівсомнамбулічний чоловік починає розуміти, що чогось не вистачає. І його давно згасле кохання розгорається з новою силою. Він готовий на будь-які подвиги, аби повернути свою половинку. Чи вдасться йому те і як закінчиться весь сюжет – знає дівчина з вимерлого північного племені, від імени якої ведеться оповідь. Може, саме тому історія вийшла такою веселою, барвистою і абсурдистською. А може, річ у старому доброму бельгійському дадаїзмі? У фільмі майже немає розмов, що додає йому особливого шарму. Троє режисерів, які водночас виконують головні ролі – дружини, чоловіка й моряка – демонструють заздру самоіронію, а також доводять, що гумор буває не лише чорним, а й білим – кольору айсберґа.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com