Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

08.11.2005 13:15

Іллєнко і демони (До вручення Юрієві Іллєнку Держпремії ім. О. Довженка)

Володимир Войтенко, від редакції KINO-KOЛА

За повідомленням Урядового порталу, відомому кінорежисерові, кінооператору, народному артисту України Юрієві Іллєнку за видатний внесок у розвиток вітчизняного кіномистецтва присуджено Державну премію ім. Олександра Довженка за 2005 рік. Указ про це 4 листопада підписав Президент України Віктор Ющенко. Згідно з цим документом, розмір премії становить 50 тисяч гривень.

KINO-KOЛО вітає Юрія Іллєнка з Державною премією, зичить йому здоров’я, злагоди із собою та світом і плідного продовження кінематографічного життя! Незважаючи на те, що сказав про себе і про нас цей художник, один із найяскравіших за всю історію вітчизняного кіномистецтва, у відкритій лекції „Місце пророка вакантне”, прочитаній 1 листопада у стінах Києво-Могилянської академії...

Юрій Іллєнко, зокрема, нарікав: „Мені прикро усвідомлювати, що цієї чести (прочитання згаданої лекції. – Ред.) я сподобився, коли вже розпрощався з кінематографом, коли вже нічого не можу для нього зробити, коли ґарантійний термін мого таланту скінчився й коли ліміт часу мого земного життя добігає краю...” Далі пан Юрій викривав „змову” проти себе, не останньою чергою вводячи до кола „змовників” і KINO-KOЛО. Схема „змови” (до фігурантів якої також приписані телеканал „1+1” та фестиваль „Молодість”) така: 7 вересня на прес-конференції, де було оголошено про рішення комітету Держпремії ім. О. Довженка про його, Іллєнкове, лавреатство, кореспондент KINO-KOЛА висловив сумнів у доцільності присудження премії саме Юрієві Іллєнку, що спричинило низку інтриґ, у які, очевидно, втягнули й Президента України Віктора Ющенка. Бо йшов час, а Президент не підписував відповідного указу...

Що на це відповісти? Що пана Юрія не було на тій прес-конференції, а кореспондент KINO-KOЛА насправді нічого з приписаного йому не казав і може те засвідчити авдіозаписом? Досить кумедно, з огляду на вималювані Юрієм Іллєнком жахливі наслідки гіпотетичного висловлювання нашого колеґи. Аж такий вплив одного поруху KINO-KOЛА – на Президента й державну політику?! Від думки про це ми всі в редакції вкриваємося холодним потом, як припадкові глядачі забороненого в Україні фільму жахів. Але ж...

На самому початку своєї відкритої лекції в Києво-Могилянці Юрій Іллєнко пояснив, що (цитуємо): „KINO-KOЛО – це звичайний евфемізм. Насправді треба читати „кінокодло”. Кодло, в розумінні Тори, як коло сім’ї, коло кровних родичів”. Також Юрієві Іллєнку „те коло все більше нагадує зашморг на шиї”. Зрештою, нинішній лавреат сказав, що він усе це переживе – пережив і не таке...

Природно, що KINO-KOЛО, зважаючи на хронологію режисерської творчости, на своїх сторінках умістило найбільше матеріалів, присвячених останньому за рахунком фільмові Юрія Іллєнка – „Молитві за гетьмана Мазепу”. Очевидно, що поряд зі схвальними статтями, які, до речі, переважали, були й матеріали, в яких досить критично оцінювалися художні та світоглядні чесноти стрічки, аналізувалися й позаекранні, але невіддільні від українського кіноконтексту, вислови та дії Юрія Іллєнка. Розуміємо, як болісно мистцеві читати будь-яку критику на свою адресу. Усвідомлюємо, що Юрій Іллєнко – художник непересічний, яскравий, суперечливий, провокативний, видатний. Але й жива, безпосередня реакція на його творчість може бути відповідною, принаймні – суперечливою, контроверсійною. Альтернативний варіант, той чи той, бачився б неприродним, особливо – для фахового аналітичного видання.

Ми не сумніваємося, що Юрій Іллєнко, людина фантастичної енерґії й вітальної сили, все переживе. І сподіваємося, що колись поборе своїх демонів, які вже давно – судячи з його ж висловлювань і вчинків – тривожать, а то й нестерпно мучать його душу.

Що ж до самих себе, то після світоглядно-релігієзнавчого й водночас філологічного зауваження пана Іллєнка ми з відповідним інтересом візьмемося за читання Тори, Корану, Нового Заповіту й Мага Віри. Утім, сумніваємося, що це додасть нам у розумінні наразі висловлених до нас і нашого видання претензій.

Стосовно почутих загрозливих інвектив нашого видатного сучасника, що він повсякчас перебуває в пошукові злого ворога і в процесі примірки тернового вінка, то KINO-KOЛО хіба що отримало змогу поповнити колекцію міцних, але не надто дотепних дефініцій на свою адресу. Адже випадало чути, що ми й „кінематографічна кока-кола”, й „рекламне видання”, ба навіть „ґлянсове”. Нам натякали, що чорно-червоні кольори обкладинки журналу прямо кореспондуються з українським радикально-націоналістичним рухом, а гасло „творення є акт волі” тільки підкреслює – як щось непристойне і злочинне – нашу схильність чи то до ніцшеанства, а чи до донцовства. Також була версія, що KINO-KOЛО – „видання порнографічне”. Дехто з керівництва Національної спілки кінематографістів вважає, що ми дискредитуємо Спілку; але як це можливо, коли KINO-KOЛО не є частиною цієї організації?!? Колишній заступник міністра культури і мистецтв погрозливо, але розгублено гримав у слухавку: „Це що – KINO-KOЛО вважає себе за більшого українського патріота, ніж Міністерство культури України?!.” Неодноразово редакції дорікали: „Пишете і друкуєте не про тих і не так!” І всі ці відгуки приходили зазвичай од вітчизняних кінематографістів. Але водночас від українських кінематографістів, переважно молодших поколінь, ми часто чули й чуємо слова підтримки – розуміння доцільности й потрібности нашої праці.

І своє завдання KINO-KOЛО розуміє так: усебічно висвітлювати й аналізувати українське кіномистецьке життя, прислужуючись його поступові. І доки маємо такі можливості, доти рухатимемося цим шляхом, прагнучи робити свою роботу якнайкраще.

Наразі з тривогою полишаємо Юрія Іллєнка, кіномистця і громадянина, наодинці з його демонами. Нам не байдуже...



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com