Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

28.12.2005 16:50

"Просте християнство" vs. Дід Мороз("Хроніки Нарнії: Лев, Чаклунка та Магічна шафа" Ендрю Адамсона)

Анна Пащенко

ХРОНІКИ НАРНІЇ: ЛЕВ, ЧАКЛУНКА ТА МАГІЧНА ШАФА/THE CHRONICLES OF NARNIA: THE LION, THE WITCH AND THE WARDROBE (2005, США, 140’); сценаристи: Ендрю Адамсон, Енн Пікок, Крістофер Маркус, Стефан Макфіллі; режисер: Ендрю Адамсон; актори: Джорджі Генлі, Вільям Мозелі, Анна Попплвелл, Скандар Кейнс, Тільда Свінтон. Виробництво: Walt Disney Pictures, Walden Media.

Допрем’єрний показ казки "Лев, Чаклунка та Магічна Шафа" став мало не першим в Україні кінодійством, що його коли не офіційно благословили, то схвалили і прийняли під крило відразу кілька церков. Екуменічний порив можна зрозуміти – екранізація першої повісти класика християнської думки Клайва С. Льюїса "Хроніки Нарнії" справді воліє сприйматися як такий собі "анти-Гаррі Поттер". Якщо пригоди неповнолітнього мага – спритно нашинкований культурологічний вінеґрет – фактично є апологією розвеселого окультизму та язичництва, то "Хроніки", ретельно наслідуючи літературне джерело, дихають пуританським наївом і лапідарністю катехізису. Історія, що трапилась із двома братами та двома сестрами з англійської родини Певенсі в казковій країні Нарнії, алегорично переповідає ази християнського креда, конкретно – догмат про розп’яття й воскресіння Ісуса Христа. Тих із глядачів, які не знайомі з дитячою серією Льюїса, може дещо приголомшити факт, що в ролі принесеного в жертву Бога тут несподівано виступає... лев Аслан – верховний правитель казкової країни, до котрої можна потрапити, пройшовши крізь шафу.

Сам Льюїс інтерпретував це так: "Я не кажу: "Уявімо Ісуса, як Він є, у вигляді Лева Нарнії". Я кажу: "Припустімо, нібито є така країна Нарнія, і Син Божий, як Він став людиною в нашому світі, став у ній Левом, і уявімо, що могло б трапитися там". А трапляється знайоме: гріхопадіння людини (молодший із братів, Едмунд, зраджує своїх рідних та звіриний народець Нарнії, піддавшись власним гордощам та спокусам Блідої Чаклунки – тутешньої інкарнації зла); а затим – спокутування провини безвинним, що йде на смерть своєю волею. Згідно з прадавнім Великим Закляттям, кожен зрадник належить Чаклунці й має загинути на жертовному камені Заповідного Пагорба. Аслан прощає розчавленого каяттям Едмунда – і вмирає під кам’яним ножем Блідої Відьми. Але Велике Закляття переможено Найвеличнішим. Верховний Лев воскресає. У вирішальній битві між силами зла та добра Бліда Чаклунка гине, а четверо дітей, здійснивши давнє пророцтво, стають чотирма королями казкової країни.

На шляху екранного втілення казки режисера "Шрека" Ендрю Адамсона зустрівся той самий підводний камінь, об який серйозно пошарпав дно переможний корабель "Володаря каблучок". Казковість – матерія тонка й легко рветься об залізні мечі та грубі маски. Нарнія Адамсона, як місцями й Середзем’я Джексона, однозначно й безнадійно відчутна на дотик. Але якщо в Гельмовій Паді не на життя, а на смерть бились орки, ельфи та люди, то казкові звірятка, які проламують одне одному черепи й перегризають горлянки у великій фінальній битві, – це все ж таки дещо занадто. Не надто вгадали і з кастинґом: ну, скільки ж можна Тільді Свінтон грати демонічних андрогінів... Невідомо, що саме змусило Мішель Пфайфер відмовитися від запропонованої їй ролі Блідої Чаклунки. Хоча якщо вона прийняла остаточне рішення, побачивши ескізи костюмів Відьми, акторку важко не зрозуміти: бідолашна Свінтон у масивному коконі свого сніжного вбрання схожа на гравця хокейної збірної. Безсумнівним відкриттям фільму можна вважати хіба що юних акторів Скандара Кейнса (Едмунда) та Джорджі Хенлі (маленьку Люсі).

Названі й подібні вади не раз і не двічі змушують поморщитись навіть найдоброзичливіших глядачів, про шанувальників Льюїса годі й казати. А втім, скринька так просто відкривалася: Адамсон жартома уникнув би візуальних неподобств на кшталт незугарних кентаврів та гумовопиких циклопів, якби не шукав добра від добра, – адже "Хроніки Нарнії" є просто ідеальним матеріалом для повнометражного анімаційного фільму. Це відповідало б духові символічної історії Клайва Льюїса куди точніше, і чому успішний режисер-аніматор проґавив ідеальне рішення, що було просто на поверхні, лишається незрозумілим.

І все ж таки – є в цій стрічці всеперемагаюче ядро того "просто християнства", що йому Клайв Степлз Льюїс присвятив життя й перо. І це зовсім непогано, як для сімейного різдвяного фільму в нашому номінально християнському світі, де Різдво чомусь стало святом дебелого сивого дядька в червоному кожусі.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com