Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

29.12.2005 19:27

Одеську кіностудію ВЖЕ акціоновано

Олег Мельничук

Олександра Ткаченка призначено головою правління ЗАТ "Одеська кіностудія".

Акціонування Одеської кіностудії, довкола якого довго не вщухали дискусії, гриміли скандали й загострювалися протиріччя, – вже доконаний факт. Про це 28 грудня в її ж таки стінах вибірково запрошених кореспондентів центральних телеканалів повідомили голова правління новоствореного ЗАТ, екс-керівник «Нового каналу» Олександр Ткаченко та директор Одеської кіностудії Ольга Невєрко. За їхніми словами, минулого тижня підписано угоду між Фондом держмайна України й акціонером – ЗАТ «Нова кіностудія», що вже юридично закріплює створення на базі державного підприємства акціонерного товариства.

Випадково чи ні, але оприлюднення цього факту відбулося 28 грудня – саме в міжнародний День кіна. Випадково чи ні, але про те, що Олександр Ткаченко й Ольга Невєрко збирають деяких (як з’ясувалося, ретельно відібраних) журналістів для оголошення такої новини, не були поставлені до відома одеські мас-медії. Виявилося, про цей «історичний» момент не знали навіть самі кінематографісти на Одеській кіностудії. KINO-КОЛУ про це стало відомо напередодні, – сказати б, із абсолютно неофіційних джерел.

Перетелефонувавши вранці до приймальні директора й запитавши про час прес-конференції, можна було зідхнути з полегшею – секретар чемно повідомила, що вона відбудеться, «здається, о 13-й, приходьте».

Разом вас багато, всіх не пропускати!

Нібито святковий і нібито історичний день на Одеській кіностудії насправді було відзначено черговим скандалом. Підійшовши в заповітні 13.00 на прохідну, довелося з подивом почути від охоронця фразу з уже забутої минувшини – «вас немає у списку» (а на прес-конференцію велено пропускати тільки тих, хто в ньому є). Тут-таки мимохідь пощастило зазирнути в загадковий список на столі у вахтера, де справді значилися: CTБ, „1+1”, „Новий канал”, К1 – інакше кажучи, лише столичні телеканали, що мають своїх кореспондентів у Одесі. І тут почалося…

Підійшовши на прохідну водночас із кореспондентом KINO-КОЛА, журналісти одеського телеканалу „ГЛАС” опинилися в аналогічній дискримінаційній ситуації, а відтак дістали телекамеру й узялися знімати, нагадуючи про порушення чинного законодавства. У відповідь охоронець зажадав од усіх журналістів покинути приміщення. Рішучі фрази стосовно Закону „Про інформацію” та адміністративну відповідальність за перешкоджання журналістській діяльності не дали результату. На вимоги назвати своє прізвище охоронець твердив: „Не скажу”, – а на запитання, хто віддавав такий наказ, відповідь таки пролунала: „Директор Одеської кіностудії”. Тим часом на підмогу охороні вийшли ще двоє „сек’юріті”, й неважко було здогадатися, чим би це обернулося для журналістів, але успіх у той момент був явно на нашому боці.

Останньою краплиною виявилися слова, що тільки-но сьогодні вранці була розмова із секретарем директора кіностудії, яка й повідомила KINO-КОЛО про час прес-конференції і сказала, що можна прийти. І лише після цього заповітний дзвінок вахтера до приймальні директора та спілкування із секретарем відкрили всі двері... Наостанок охоронець лише невдоволено кинув услід: „Упізнаю стиль одеської преси – створити скандал”. У відповідь залишалося хіба висловити надію, що директор Одеської кіностудії невдовзі роз’яснить йому, що таке „четверта влада” і як поводитися з журналістами.

Та на цьому пригоди аж ніяк не скінчилися. До приймальні ми підійшли якраз тієї миті, коли з кабінету, в оточенні колеґ-кореспондентів столичних телеканалів, виходили директор Одеської кіностудії Ольга Невєрко й голова правління ЗАТ Олександр Ткаченко. Як з’ясувалося, хвилиною раніше останній уже мав розмову з головним редактором KINO-КОЛА Володимиром Войтенком, який і повідомив його про інцидент на прохідній з одеським кореспондентом журналу.

Потиснувши правицю, Олександр Ткаченко запевнив мене, що із задоволенням приділить час KINO-КОЛУ й… попросив зачекати у приймальні годину, доки він разом із директором кіностудії покаже телевізійникам її територію. Безвинне бажання приєднатися до їхньої прогулянки зненацька викликало в нового голови правління приблизно такий самий опір, як той, що його чинив вахтер на прохідній. Та все ж після наполегливих і неодноразових прохань пояснити, чим же йому може завадити журналіст КINO-КОЛА, який лише пройдеться з ним та з іншими кореспондентами територією студії, Ткаченко сказав: «Добре».

PR-акція для центральних телеканалів «Пост здав – пост прийняв»

Сам Олександр Ткаченко кількома хвилинами пізніше все ж спробував зм’якшити ситуацію, пояснивши, що хотів спершу поспілкуватися з тележурналістами, а потім приділити час «друкованому жанрові», з огляду на специфіку роботи електронних та друкованих ЗМІ.

Одначе, саме одержавши змогу побути присутнім на цьому „міні-прес-турі” територією студії, я дійшов розуміння того, ради чого ж усе це скликали. Прес-конференції та відповідей на запитання журналістів як таких не було. По суті, все це швидше нагадувало PR-акцію для центральних телеканалів, із розряду «показового потирання колосків пшениці на колгоспному полі». Коли називати речі своїми іменами, то, здається, всю цю зустріч скликали для того, щоб створити картинку й синхрон для всеукраїнських телеканалів, як новий інвестор та директор Одеської кіностудії здійснюють обхід території і заявляють про завершення роботи стосовно акціонування. Причому – роблять це в найбільш слушний у PR-плані момент – саме в день народження кіна, коли всі столичні телеканали включають до випусків новин репортажі про стан української кіноіндустрії.

Спершу Олександр Ткаченко сказав пару слів перед телекамерами, представившись головою правління створеного ЗАТ, і повідомив, що роботу з акціонування завершено, й невдовзі громадськість ознайомлять із повною програмою модернізації студії згідно зі світовими стандартами. Затим слово узяла Ольга Невєрко, почавши свій синхрон словами «Ось у якому стані інвестор приймає кіностудію», і після короткого вступу запросила його й журналістів пройтися кількома цехами. Ясна річ, наївно було б гадати, що інвестор побачив усе це вперше…

А тим часом, як з’ясувалося, на злополучній прохідній марно намагалася пробитися група одеської телекомпанії «Круг», яка зазнала участи всіх, кого не було у списку. Один із „сек’юріті”, який супроводжував групу телевізійників територією, періодично відповідав у слухавку: «Ну, й нехай буянять. Не пускати!» А директор кіностудії Ольга Невєрко іронічно запитувала в голови правління, не соромлячись журналістів: «Як судитимемося з «Кругом»? Вони пишуть заяву в РВВС за фактом перешкоджання журналістській діяльності».

Навіщо було влаштовувати такий «кастинґ журналістів» і провокувати новий скандал у напруженій і без того ситуації довкола акціонування, ховаючись від одеської преси за прохідною, – лишилося загадкою. Тим більше, що інформація, оприлюднена Олександром Ткаченком із приводу перетворення студії, як і репрезентована модель акціонерного товариства, виявилася цілком чіткою і, принаймні при погляді з боку, обнадійливою. Тут, зрештою, нічого нового сказано не було, і всі попередні дані про моделі майбутнього ЗАТ, що були відомі ще влітку, залишилися в силі.

Пілотний проект вітчизняної кіноіндустрії – ЗАТ «Одеська кіностудія»

Акціонування Одеської кіностудії – це справді перший в історії України проект-прецедент із залученням державних та приватних коштів. На базі держпідприємства створено ЗАТ, контрольний пакет якого (50 відсотків плюс одна акція) зостається в держави. Держава матиме і право вирішального голосу в наглядовій раді. У документах також є пункт про неможливість перепрофілювання студії. Стартовий обсяг інвестицій – 31 мільйон гривень, причому це будуть кошти винятково вітчизняних інвесторів.

За словами Олександра Ткаченка, інвестиції буде зроблено в реконструкцію студії: переобладнання інженерних комунікацій павільйонів, оснащення першого в країні звукоцеху під запис звуку в системі Dolby digital, закупівлю знімальної техніки та обладнання для постпродукції. На запитання, скільки часу може зайняти весь процес переоснащення, було дано відповідь: «Я мріяв би, щоб усе було вже в березні, й ми самі зацікавлені, щоб завершити цю роботу якомога швидше. Але з досвіду наших колеґ знаю, що в найліпшому випадку на це піде як мінімум рік».

На даному етапі вже розглядають запуск навесні проектів кількох кінокартин – у березні плановано затвердити постановки трьох-чотирьох повнометражних стрічок, які поки що на стадії розгляду синопсису.

Сенсація: Закон України «Про інформацію» не поширюється на директора Одеської кіностудії Ольгу Невєрко!

Усю цю інформацію Олександр Ткаченко оприлюднив перед журналістами на фуршеті. Причому, що найдивніше, – запрошених журналістів такі «тонкощі», здається, й не цікавили, адже запитання лунали винятково від KINO-КОЛА.

А найцікавіше трапилося наостанок, коли журналісти вже потягнулися до виходу, й директор Одеської кіностудії подарувала KINO-КОЛУ воістину незабутні миттєвості спілкування. Замість «до побачення» Ольга Невєрко порадила кореспондентові KINO-КОЛА не ображати її охорони і спробувала перекласти вину за інцидент на прохідній на саму ж таки редакцію, котра, за її словами, „не подала заявки на відвідання”.

На нагадування їй про положення Закону України „Про інформацію» директор відповіла, що сама вирішує, кого пускати, а кого не пускати на територію кіностудії, і що Закон «Про інформацію» на неї не поширюється.

До слова – як з’ясувалося пізніше – телекомпанії, що були присутні на цій зустрічі, заявок як таких для цього не подавали, а знімальні групи запрошувала винятково дирекція кіностудії. Тим більше важко було подати заявки на зустріч, що сам її факт залишався в глибокій конспірації, – про те й на самій студії, здається, не знав ніхто, крім директора...

Замість висновків…

Можливо, на те були причини, про які не говорять уголос. А можливо, річ лише в елементарній відсутності досвіду в такій справі. Але сьогодні можна констатувати: процес акціонування Одеської кіностудії від самого початку не був відкритим. Що і привело тільки до поглиблення давнього конфлікту між дирекцією та Одеським відділенням Спілки кінематографістів і, як підсумок, до загострення протиріч усередині колективу студії.

На запитання про причини непрозорости й закритости, які супроводжували весь процес акціонування, Олександр Ткаченко відповів конкретно: «Ніякої непрозорости не було. Я тричі приїздив на студію, і кожен, хто хотів, зміг поспілкуватися зі мною і почути всі відповіді. Я ж так само журналіст, до речі. Нами була здійснена дуже велика робота з підготовки та узгодження всіх необхідних документів і подолані всі етапи роботи. А це дуже велика й важка робота. Я не думаю, що слід було проводити прес-конференції на кожній проміжній стадії, доки робота з акціонування не була нами повністю завершена. У березні ми проведемо велику прес-конференцію, на якій буде представлено повну концепцію перетворення й розвитку Одеської кіностудії».

Можна прийняти цю відповідь як цілком обґрунтовану. З єдиною обмовкою – процес акціонування йшов у безперервно кризових умовах загострення розколу всередині колективу студії. Чіткої концепції перетворення студії так і не було вміло донесено до колективу. Не раз оприлюднених у пресі побоювань значної частини одеських кінематографістів не розвіяно досі, і як підсумок – нове керівництво тепер уже акціонерного товариства одержало у спадок недовіру й міцну опозицію у своєму ж таки колективі. І тепер із цим доведеться рахуватися. Того кредиту довіри, що йому так знадобиться для роботи, в нього нема й близько. Швидше за все, сам Олександр Ткаченко це вже відчув уповні. І навіть на тій зустрічі 28 грудня – символічному фарсі для столичного ТБ з приводу «прийому студії» – він бачився дуже стомленим, коли не сказати подавленим. Хоча, можливо, це лише зовнішнє й дуже суб’єктивне враження, яке часто буває помилковим.

Ще один характерний момент – і без того доволі насторожене ставлення до дирекції Одеської кіностудії з боку міської преси тепер (після тріумфального медія-кастинґу 28 грудня й директив охоронцям пускати лише «обраних») стало ще виразнішим. Причому, як помітно, сама директор Одеської кіностудії Ольга Невєрко цього так і не усвідомлює, припускаючись у стосунках із мас-медіями таких помилок, що за них в усьому світі журналісти включають у символічні списки «ворогів преси». Здається, єдиним виходом із цієї ситуації може стати ініціатива правління відрядити директора Одеської кіностудії на проходження освітнього курсу зі зв’язків із громадськістю – і чим раніше, тим ліпше.

А інакше – керівники й менеджери ще довго не до кінця розумітимуть, у якій країні і з якими людьми ми живемо після листопада минулого року. Точніше – в якій країні ми мали б жити.

Одеса



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com