Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

25.12.2002 13:36

Кольори кіна(про документальний фільм Максима Суркова “Томен – кольори життя”)

Вадим Шинкарьов

ТОМЕН – КОЛЬОРИ ЖИТТЯ (20’, 35 мм, кольоровий). Сценарист і режисер: Максим Сурков. Оператор: Вадим Ільков. Монтаж: Таїсія Бойко. Виробництво: “Укркінохроніка”. Україна. 2001.

Після слів, що прозвучали в темряві: “Навіть не можу вибрати, що було першим,” – образ героїні, з’явлений на залитому світлом екрані – так починається фільм про художницю Марію Томен. Початок направду євангельський: “Від Суркова. Мистецьке”. Затим з глибини темного екрана долинають слова – Томен згадує про перші, казкові враження життя: про відцвілі яблуні, що з них падають пелюстки, запах трав, шум вітру, про диво світу. Про все те, що почало існувати у фільмі візуально, а не словесно тільки після того, як на екрані, в усю його широчінь, з’явився мазок, яскравий червоний мазок “широким пензлем” – першоелемент живопису, а отже світу й життя.

Пісня. Її широке, всеохопне звучання заповнює простір, що народжується з середини листя, яке хитається на вітру. Листя зображене по-імпресіоністському, через змазану фактуру й живу тремтливу зелень із рідкісними спалахами жовтих плям. Таким чином існують у витоків нашої пам’яти перші спомини. Вони уривчасті, але ємні, як і цей кадр – один з початкових у фільмові. Звуки, кольорові плями, мелодії, доторки, слова – перший досвід спілкування з дискретним світом, який розсипається, постійно відлучає нас від блаженного перебування в нероздільній єдності з матір’ю, надолужуючи цю втрату безцінним дарунком – можливістю бути захопленим красою. І зрештою, фільм вийшов саме про це. Про красу, про її рятівничу місію.

Стрічка “Томен. Кольори життя” не потребує розуміння, тобто тієї особливої інтелектуальної праці з видобування других, третіх і четвертих сенсів... Єдине, що може дозволити собі в цьому напрямкові прискіпливий критик – це пошук алюзій. Серед дебютних робіт таке зустрінемо рідко. Стрічка Суркова – приклад вдалого поєднання оповідної структури й візуальної образности, внаслідок якої виникає форма, яка найповніше відповідає обраній автором драматургії вражень.

Навряд чи можна назвати подієвий ряд фільму зорганізованим якоюсь наскрізною дією. Все, що відбувається на екрані, – поза рамцями єдиної фабули чи певних сюжетів. Фільм епізодичний. Умовно його можна розбити на дванадцять частин.

Пролог, у чотирьох одмінах. Частина перша. З’ява темного простору, що має глибину невиявлених вражень і згадок. З’ява героїні фільму і її присутність одночасно в кадрі (у сценах за її участи) і за кадром (у її оповідях про своє минуле, про розуміння природи, людини, мистецтва). З’ява на екрані полотна, що на нього елеґантно кладеться пензлем червоний мазок. З’ява тремтливої зелені листя – кольору згадок і дитинства. Враження.

Початок. Частина друга. Дитяча світлина Марії Томен. Відтак іде те, що зветься національним пейзажем і мелодикою. Краєвиди Гуцульщини, небо в заграві від заходу сонця, гори. Червоні кетяги калини і старенька пані Ханна-Любов, що з’являється в картині з рудим котом на руках на порозі власного будинку. Малюнки Ханни-Любови, які вона обережно притискає до грудей, її оповідь про те, як малювала замолоду все, що її оточувало, але стати художницею не змогла – завадила війна.

“Філософування”. Частина третя. На тлі старих цвинтарних хрестів з розп’яттями Томен розмірковує про людину-руйнівника і природу-досконалість.

“Мистецький Віфлеєм”. Частина четверта. Закадрова оповідь героїні про рідний край, характеристика Космача через кольори та стихії (подібна характеристика трохи згодом у фільмові буде дана Львову й Парижу). Затим іде розповідь про родину, про веселу, що вона літерально танцює на екрані, хату. Про рішення родини відіслати Томен на навчання до художнього вузу Львова. Текст дається на тлі краєвидів, а також малюнків і картин героїні. На особливу увагу заслуговує сцена “Маша серед ялинок”, що художньо вона вирішена через демонстрування зображення в пришвидшеному темпові, який збігається з темпоритмом супровідної танцювальної мелодії. І сцена від’їзду, де повз курей і ландшафти Гуцульщини, що розбігаються за вікнами потяга, їдуть до майбутнього, назустріч Львову й Парижу, яскраві й чудернацькі образи, народжені в душі юної мисткині.

“Мистецький Назарет”. Частина п’ята. Львів. Краєвиди міста. Закадрові враження Томен про перебування тут. І, звичайно ж, картини, розглядаючи які глядач дізнається, що мамця Марії була категорично проти того, щоб її донька обрала нелегку й нежіночу долю художниці.

“Ткаля”. Частина шоста. Звучить пісня у виконанні Томен. Сама художниця сидить на дивані й перебирає зіткані нею рушники. Потім глядач опиняється в світі ниток, пряжі, кольорових плям, викінчених і незавершених візерунків. За кадром Томен розповідає історію опанування майстерністю й умінням ткати. Але попри все її завжди тягло до живопису.

“Філософування”. Частина сьома. В кадрові – картини. За кадром – роздуми про наявність у кожній людині іскри Божої і про можливість кожного хоч би трохи малювати й співати.

Інтерв’ю. Частина восьма. Томен поруч із шанувальником. Той розповідає про її досягнення й виставки в Америці, Канаді, Франції. Великі портретні кадри художниці.

“Мистецький Єрусалим”. Частина дев’ята. Враження про Париж. Відеоряд – Томен за станком, у своїй ориґінальній манері пише жіночий портрет. Можна припустити, що це самопортрет. Кадри, в яких мисткиня показана за працею, змінюють кадри, що на них близько й детально показані її полотна.

“Пісня Томен”. Частина одинадцята.

“Танок тіні”. Частина дванадцята. Найсимволічніша й завершальна. Танок тіні символізує свободу й вивільнення особистости, творчість усередині себе. Це своєрідний епілог, в якому художниця звеличує красу як найбільшу цінність, що нею можуть володіти люди.

Вичленовані, мушу визнати, не зовсім коректно, подієві й оповідні складові фільму мають різну видову специфіку. У картині співіснують документальні кадри, інтерв’ю з відвертим запашком тележурналістики, постановочні сцени і “комп’ютерна аплікація”. Але найдивовижніше полягає в тому, що творцям фільму вдалося поєднати вищезгадані компоненти в єдиній гармонійній образній структурі. Фільм не розпадається як вінеґрет, що його недостатньо помастили олією. І річ не в тім, що в режисерській кухні автора наявні рецепти поєднання кіночастин у ціле за допомогою закадрового тексту, переходу кінозображення в малюнок, закадрового діалогу, коли звертання лунає з-за одного кадру, а відповідь – уже з-за наступного, асоціативно-вербального монтажу, за якого останнє слово, вимовлене в кадрові слугує джерелом глядацьких асоціацій наступного кадру і темою наступного епізоду і ще цілої низки прийомів, що роблять внутрішню драматургію фільму по-справжньому гнучкою і ефектною. Головне, що в основі образної системи і драматургійної структури лежить один і той самий принцип взаємопроникнення елементів відео і звукоряду. В кінокартині це виражено в проникненні присутности головної героїні з-за меж кадру до кадру, в накладанні одна на одну реальности навколишнього фізичного світу та реальности живописних полотен, у грі й переливі елементів малюнка й картин Томен, в особливому їхньому розглядові, калейдоскопуванні, поданні й виявленні простору екрана. На художньому рівні це зроблено так вдало (зрозуміло, на думку автора цієї рецензії), що фільм перетворюється з ілюстратора авторської ідеї на кінематографічну модель самого явища, про яке він знятий – повернення краси світу в світ через художника та його праці.

На кінематографічному рівні фільм моделює виокремлення іманентної краси світу й відтворює враження “проявленої реальности”. Це в літеральному значенні адекватне втілення трактування мистецтва як кристалізатора краси світу.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com