Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

02.02.2006 17:24

KINO-КОЛО-ЧИТАЛЬНЯ: Повернення блудного короля ("Володар каблучок: повернення короля" Пітера Джексона)

Марина і Сергій Дяченки, KINO-KOЛО (21)

ВОЛОДАР КАБЛУЧОК: ПОВЕРНЕННЯ КОРОЛЯ/THE LORD OF THE RINGS: THE RETURN OF THE KING (201’, 2003, США – Нова Зеландія), режисер: Пітер Джексон, сценаристи: Пітер Джексон, Філіппа Боєнс, Стівен Сінклер, Френсіс Волш за романом Дж. Р. Р. Толкієна, оператор: Ендрю Лесні, актори: Ілайджа Вуд, Іен Маккеллен, Віґо Мортенсен, Орландо Блум, Шон Остін, Домінік Монаґан, Біллі Бойд, Бред Дуріф, Бернард Гілл, Джон Ріс-Дейвіс, Кейт Бленшетт, Лів Тайлер, Крістофер Лі, Енді Серкіс, Карл Урбан, Г’юґо Вівінґ. Український дистриб’ютор – “Сінергія”.

Отже, справдилися одразу два пророцтва. По-перше, клинок повернувся на рукоятку, і нащадок давніх королів знайшов свою корону. По-друге, в середині січня вітчизняний глядач, узявши попкорн і пиво, зміг нарешті побачити третю картину з трилогії “Володар каблучок: Повернення короля”.

Про проект Пітера Джексона чимало сказано за два роки, що вони проминули з дня прем’єри першого фільму трилогії – “Братерство каблучки”. Мало не кожен школяр знає напам’ять, скільки гоббітових ніг, оркових масок, а також кольчужних кілечок і одиниць зброї було виготовлено для фільмування. Лави правовірних толкієністів в сум’ятті, проте попит на книжку Толкієна в усьому світі виріс неймовірно. Юні неофіти, котрі звикли “думати очима”, вперше беруть до рук текст, що він так схвилював колись їхніх бабць і дідусів...

Зрештою, всі 11 номінацій на “Оскара” “Повернення короля” виграло. Але з 11 – жодної акторської. Найкращий фільм без помітних акторських робіт? Ще до нагородження почулася кінокритична зловтіха з цього приводу. Мовляв, масштабні проекти втрачають “серце” – за мішаниною спецефектів не видно людських облич, тому звання найкращих артистів року отримають люди, що вони зіграли у відносно скромних (за голлівудськими стандартами) фільмах, а Іен Маккеллен (Ґендальф), Віґо Мортенсен (Араґорн), Ілайджа Вуд (Фродо) й решта каблучконосів кусатимуть лікті й гірко нарікатимуть на долю...

Несправедливість?

Розберемося.

Завершальний фільм трилогії триває понад три години – тоді як глядач усе-таки жива людина, і, якими не є комфортабельними крісла сучасних кінотеатрів, з’їдений попкорн і випите пиво роблять свою справу: рідкісний птах досидить до фінальних титрів, якщо не вийде до туалету. Оптимальна тривалість кіносеансу – дві години; Джексон, слід гадати, воював за кожну хвилину, і в змагові цьому “Повернення короля” зазнало відчутних втрат.

Кажуть, сцена останньої розмови Ґендальфа й Сарумана, мага-зрадника, займала вісім хвилин.

Кажуть, одних убивств Сарумана його підручним Гримою-Гниловустом було відзнято п’ять варіантів. Де вони?

Кажуть, що Крістофер Лі, виконавець ролі Сарумана, був глибоко ображений тим, що його персонажа в хірургійний спосіб вилучили з фільму. Хто знає – може, ті вісім хвилин були б достатньою підставою для номінування на найкращу чоловічу роль другого плану? Уявляючи собі, що таке великий і давній Крістофер Лі, що він визнаний був колись найкращим Шерлоком Голмсом Англії, котрий знав свого часу самого Толкієна, – цілком можна в це повірити...

Багато хто з читачів Толкієна чекали з нетерпінням розвитку лінії Фараміра, капітана Ґондора, і Еовін, племінниці роханського короля Теодена. І ці сцени – а хочеться вірити, що вони були зняті, – до фільму не ввійшли. Як і багато дечого з того, що хотілося б побачити, але не судилося. Джексону довелося, очевидно, пожертвувати “особистим” заради “спільного”, “розмовами” заради “битви”. Власне кульмінаційна сцена, коронація Арагорна, виглядає зіжмаканою, а фінальне прощання гоббітів перед відбуттям Фрода за море – навпаки, затягненим...

Але повернемося до оскарівських номінацій.

Персонаж, який отримав у “Поверненні короля” найбільше екранного часу – Фродо Беґґінс, що він несе каблучку. На жаль, роль Ілайджі Вуда, яка стала зірковим часом колишньої дитини-артиста, важко зарахувати до вершин світового мистецтва. Схоже, у Вуда просто не вистачило особистих «виражальних засобів» на весь предовгий фільм, де його герой перейнятий, зрештою, єдиною ідеєю: боротися, шукати, знайти і не здаватися.

Дуже гарно виглядає в “Поверненні...” Сем у виконанні Шона Остіна. Правда, його роль у сценарії, як і в книжці Толкієна, допоміжна – він повинен «грати героя».

Іен Маккеллен у ролі Ґендальфа вже номінувався на «Оскара». Після ґрандіозної сцени з «Братерства каблучки» (битва з Балрогом на морійському мосту, «Ти не пройдеш!») герою Маккеллена вже нема куди зростати. Він стабільно чудовий, але час, відпущений йому на екрані – час близьких планів, по-справжньому акторських епізодів – ледве чи більше за злощасні вісім хвилин Крістофера Лі.

Віґо Мортенсен (Араґорн, з часом король Елессар); певно, найкращий для нього фільм трилогії – «Дві вежі». Не дарма Теоден Роханський у виконанні Бернарда Гілла так побивається на початкові “Повернення короля”: не я, мовляв, привів наш народ до перемоги, а він, нібито прибулець, чужа людина...

Між іншим, Бернард Гілл виглядає більш ніж гідним номінації на “Оскар”. Його Теоден трагічний і суперечливий, і, певно, на його пайку в третьому фільмі припало найбільше ухвалених у кадрові рішень. Якщо Гендальф поводить себе як білий маг Ґендальф, якщо Арагорн підкоряється долі, що веде його, – Теоден непередбачуваний. Попереду його не чекає ані корона, ані шлях на Захід разом з ельфами – йому належить привести на смерть своїх людей і вмерти разом з ними…

Елронд (Г’юґо Вівінґ), Ґаладріель (Кейт Бланшетт), Арвен (Лів Тайлер), Еовін (Міранда Отто) – про акторський склад «Повернення» можна вести мову багато й із задоволенням. Але завдання, висунене Джексоном, було таке масштабне, що кожен з акторів-персонажів (крім хіба що Ілайджі Вуда) опинився у невигідному становищі. Вони разом попрацювали «на результат», виявилися частинками ґрандіозної мозаїки…

Чи означає це, що в кіні майбутнього особистість відійде на другий план?

Усерйоз ставити таке питання – означає грати в піддавки. Зрозуміло, що справжнє мистецтво завжди стоятиме на особистості, тому що більше нема на чому. Проект Джексона виявився унікальним ще й у тому плані, що існує наче в двох іпостасях – прокатний варіант фільму, розрахований на широку публіку і підігнаний за часом до тривалости кіносеансу, і так звана “режисерська” версія, що її випускають на касетах і DVD. Знаючи, які дивовижні за впливом кадри залишилися за бортом прокатних версій першого й другого фільму, можна цього разу чекати майже на диво – особливо, коли врахувати, що Джексон обіцяв додати до повної версії “Повернення” ледь не півтори години часу!

Для тих, хто любить Толкієна і полюбив фільм Джексона, це означає безліч можливостей. Це означає, що Девід Вінгем (Фарамір), артист глибокий і різноплановий, отримає змогу прожити на екрані те, що було “недожито” в прокатній версії. Це означає, що відновляться втрачені епізоди з лінії Арагорна. Це означає, що «особистого життя» в Середзем’ї стане більше, а оскарівські академіки будуть постфактум осоромлені…

На завершення хочеться сказати про дубляж.

Іншомовний фільм можна супроводити закадровим перекладом: нехай диктор потроху бубонить, даючи глядачеві можливість почути голоси персонажів. У певних країнах заведено супроводжувати чужомовні фільми субтитрами. Сам Джексон скористався цим прийомом: його персонажі час від часу розмовляють по-ельфійському, і для глядача подається підрядник рідною людською мовою...

Субтитри – не панацея. Але дубляж (а в постовєтському просторі іншомовні прокатні фільми традиційно дублюють) – жахливіший в сто разів.

Ну добре: такі тонкощі, як дельфійська вимова Леголаса, грубуватий «ґном’ячий» акцент Ґімлі суттєві, можливо, тільки для “впертих” толкієністів. Що вони читали багато разів не тільки “Володаря каблучок”, але й “Сільмарілліон”. Пересічний глядач, можливо, проживе і без цих нюансів, але ось голоси решти персонажів...

«Повернення короля» інколи звинувачують у надмірному патосі. Зрозуміло, що в Джексона патос наявний – він заявлений як прийом для третьої частини: все-таки кінець доби, кінець світу, остання битва Добра зі Злом й усе таке подібне. Але патос, що принесений до фільму дубляжем, не можна ні пояснити, ні виправдати.

По-перше, Деревень (ент, пастух дерев, що він зіграв значну роль у другій частині трилогії й “за інерцією” з’явився в третій) не розмовляє голосом із старого совєтського мультфільму. По-друге, Анґмарець, король-чаклун, командувач назґулів, прийшов не з фільмів Алєксандра Роу; в його голосі нема й не повинно бути лагідного зловісництва Баби Яги, що з’явився внаслідок дубляжу. По-третє, – і можливо, найголовніше – Віґо Мортенсен, майбутній король Арагорн, не розмовляє красивим поставленим голосом. Його натуральний голос – глухуватий, дуже природний, без усілякої “красивости”; слава Богу, режисер дубляжу вирішив не перекладати російською мовою фінальну пісню Арагорна (музика Віґо Мортенсена, ориґінальний текст Толкієна), пісню, яка дуже прикрашає невдатну, взагалі-то, сцену коронування...

По-четверте, попри все, що сказане про дубляж, не можна не згадати добрим словом того, хто розмовляє російською за Ґендальфа. У нього не просто тембр схожий – у нього схожі інтонації; якби “Оскара” давали за роль у дубляжі, цей самий російський Ґендальф заслужив би свій приз по праву.

Втім, річ не в «Оскарі»... Давнє пророцтво сповнилося, клинок повернувся на рукоятку, команда Джексона взяла на себе непомірний тягар – і здобула успіх.

Чекатимемо повної версії “Повернення короля”. Чекатимемо з нетерпінням.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com