Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


В магазине очков можно подобрать красивые женские солнцезащитные очки в Львове glasses.lviv.ua

Статті

08.02.2006 18:41

Подорож Лева. Мохаммад Асад

Ірина Зайцева

Від 20 до 28 січня цього року у Львові відбувалися зйомки документального фільму австрійського режисера Ґеорґа Міша під назвою „Подорож Лева. Мохаммад Асад”/The Lion’s Journey. Mohammad Asad.

Ім’я Ґеорґа Міша відоме українській публіці завдяки його останній стрічці „Дзвінок Геді Ламарр”/Сalling Hedi Lamarr, що її було представлено в позаконкурсній програмі „Молодости” 2005 року, а ще, можливо, – завдяки іронічному, але й дуже гуманістичному документальному фільмові „Я – нізвідки”/I Am From Nowhere, про глухе село на території Словаччини, звідки походить зірка поп-арту Енді Воргол.

Основою майбутнього фільму стало довге й загадкове життя видатного діяча ісламської культури ХХ століття на ймення Мохаммад Асад. Мохаммад Асад (рідне ім’я – Леопольд Вайс) народився 1900 року у Львові (тодішньому Лемберзі, приналежному до Австро-Угорщини) в заможній єврейській родині. Дідусь його був рабином, і хлопчик отримав у Львові ґрунтовну релігійну освіту. 1914 року родина переїхала до Відня. Життя в передвоєнному Відні вирувало, й молодий Леопольд Вайс, студент віденського університету, пройшов крізь усі захоплення тогочасної богемної молоді: психоаналіз, кіно, артистичні амурні пригоди. Втім, урешті-решт, столичне життя викликало в юнака відчуття внутрішньої порожнечі. 1922 року журналістська праця закинула його до Палестини. Леопольд був зачарований палестинськими бедуїнами, їхнім архаїчним способом життя та вірністю релігійним цінностям. Саме араби видаються йому справжніми нащадками біблійної мудрости, а іслам – глибокою та мудрою релігією, яка, після певного очищення від пізніших нашарувань, становить справжню цінність у порівнянні з християнством та юдаїзмом. 1926 року Вайс робить рішучий крок – приймає іслам і змінює ім’я на Мохаммад Асад. Звідси починається його довга місія в ісламському світі, овіяна леґендами і сповнена таємниць. Саудівська Аравія, Палестина, Єгипет, Індія, Марокко, Пакистан, дипломатична місія в ООН (Нью-Йорк), зрештою – Іспанія та Португалія. Мохаммад Асад – автор найкращого перекладу Корану англійською мовою (адресованого „людям, які думають”), ініціатор демократизації ісламського суспільства, яке дало змогу Беназір Бхутто стати на чолі держави Пакистан. Помер Вайс-Асад 1992 року в Іспанії, залишивши по собі гучну славу в арабському світі та поетичну автобіографію під назвою „Шлях до Мекки”/The Road to Mecca, книжку, що здатна певною мірою пояснити внутрішні мотиви таких далеких мандрів як у просторовому, так і в духовному сенсі.

Асад у перекладі з арабської означає „лев”. У місті Лева на світ з’явився Леопольд (Лев) Вайс. На фасаді сецесійного будинку, де він народився (вулиця Пекарська, 30), немовби символічно, збереглися скульптури-маскарони із зображенням лева. Саме там і починається фільм „Подорож Лева”. Місто й місце, де народилася людина подвійної національности й двох віросповідань, стають точкою відліку для тієї довгої подорожі, що її, вслід за Вайсом-Асадом, має здійснити знімальна група, прагнучи відтворити його образ.

Сценарій – досить виважений і точний. Хоча сам образ Вайса-Асада – поки що розмитий, книжний. Автори повинні обережно й чутливо ткати своє кінематографічне полотно з безлічі натяків, цитат і метафор, що їх підкине знімальній групі життя в десяти країнах. Саме стільки їх має вписатися в 90 хвилин екранної мандрівки.

Фільм радше належить до жанру „мок’юментарі”; він не є ані сухим дослідженням біографії видатної особистости, ані романтизованою пригодницькою драмою (хоча режисер часто порівнює „Подорож Лева” із класичним „Лоуренсом Аравійським”). Подорож Вайса-Асада – це юнґіанський архетип дороги, метафоричне ходіння в далекі краї заради пошуку самого себе, звідки повертаєшся оновленим, бо ж доторкнувшися до іншого, глибше відчуваєш власну „самість”. Постать Вайса-Асада радше є приводом до кінематографічних роздумів про наше буття, зіткане з численних дихотомій: „правовірні” та „зрадники”; „свої” та „чужі”; „пошук істини” та „осяяння”.

Героями є швидше ті люди, кого знімальна група зустрічає на своєму шляху: в їхніх власних долях, монологах, емоціях та жестах ми бачимо відблиски Асадових міркувань, сумнівів та ідей.

Виявилося, що у Львові про Леопольда Вайса не знає майже ніхто. Ані мешканці будинку на вулиці Пекарській, ані архіваріуси з Державного архіву, ані знавці галицької єврейської старовини. Режисер фільму в якийсь момент вирішив зібрати колекцію кадрів, де різні мешканці міста різними голосами, проте з однаковою мірою подиву перепитують: „Леопольд Вайс? А хто він такий?” Утім, суцільне незнання не означало небажання висловлювати свої гіпотези. Скоріше – навпаки. Їх назбиралося навіть забагато: „Він німецький шпигун!” – упевнено заявив Яків Хоніксман, старий історик галицького єврейства. „Мохаммад Асад казав, що Бог є один, – тож євреї та араби мають жити в мирі!” – відповідав йому молодий йорданець Омар Аль-Зубі. Магічне словосполучення „австрійський кінорежисер” широко відкрило знімальній групі двері на 12-й канал місцевого львівського телебачення. Телеведуча, поспіхом перед початком етеру ознайомившись із коротенькою біграфією Асада, почала спеціальний випуск програми „Суспільний діалог” гучною фразою: „Сьогодні ми говоритимемо про нашого видатного співвітчизника”. Від її лагідних та впевнених інтонацій на душі відразу стало приємно, а поки в студії точилася полеміка щодо сумнівної ідентичности Вайса-Асада, австрійці – оператор Йорґ Бурґер та режисер Георг Міш, – озброєні найсучаснішою цифровою знімальною технікою, з екстатичним задоволенням фільмували потужні й сірі аґрегати львівської телевізійної техніки, бо ж, як-то кажуть, аналогів їй у Європі не існує. Причому вже років із п’ятдесят.

Окрема сторінка кінозйомок – безпосереднє відтворення подорожі Вайса, яку він здійснив 1914 року. Мандрівка Львів – Відень, що стала початком довгого шляху, подорож в один кінець. Опустимо розповідь про поневіряння в місцевому залізничному управлінні. Ані кафкіанські канцелярії, ані люті морози, ані епідемія грипу не завадили знімальній групі цілими днями ловити кадри на пероні Львівського вокзалу, всередині локомотива та в теплих купе поїзда „Львів – Відень”. Особливо вдалими були зйомки в тому містичному прикордонному місці в Чопі, де на межі світів (пострадянського та європейського) суворі залізничники переводять потяги міжнародного сполучення з „наших” (широких) колій на „їхні” (вузенькі). Блакитний вагон „Львів – Відень” піднято високо над землею. Зимові сутінки. У засніженому чистому полі, помережаному геометричними візерунками залізничних шляхів, пронизливо перегукуються поїзди. Здається, мандрівний дух Вайса конденсується в морозному повітрі. Хто там, за обрієм? Свої чи чужі?

____________________________________________

*Ірина Зайцева – координатор зйомок фільму „Подорож Лева. Мохаммад Асад” в Україні



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com