Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

18.02.2006 21:16

Ведмеді вже осідлали велосипеди(сьогодні у Берліні відбудеться закриття міжнародного кінофестивалю)

Сергій Тримбач, "Україна молода"

На сцену великого театрального комплексу Berlinale Palast вийдуть члени великого журі, на чолі з актрисою Шарлоттою Ремплінг, директор фестивалю Дітер Косслік, аби вручити традиційні призи у вигляді ведмедів – "золотого" за найкращий фільм і кілька "срібних" - за кращу режисуру, акторську гру і т.д. Гадати не доводиться – як завжди в Берліні головний приз є абсолютною несподіванкою для всіх. Побачимо, чи справдиться. А неофіційне журі критиків, запрошене журналом "Screen", поки що визначає кращих у такому порядку: "Відданий друг прерій" американського ветерана Роберта Олтмена, "Дорога до Гунтанамо" британців Майкла Вінтерботтома і Мата Вайткросса, "Свобода волі" німця Матіаса Гласнера. Як воно складеться – побачимо. Мої особисті симпатії на боці німецької картини.

У четвер показали фільми ще двох ветеранів кіно – француза Клода Шаброля і американця Сіднея Люмета. Обидва колись відзначилися в Берліні. Люмет ще 57-го року, коли тріумфував його фільм "12 розгніваних мужчин". Тоді це видалося проривом в нову поетику - практично в одній декорації утримувати увагу глядачів зовсім не розважальним сюжетом. З опорою на людські характери і несподівані повороти їх взаємин... Шаброль стане переможцем Берлінале через два роки – своїм дебютним фільмом "Кузени". Згодом француз, поруч із своїми співвітчизниками Трюффо, Годаром та іншими, стане основоположником французької "Нової хвилі", яка доволі радикально вплине на увесь світовий, у тому числі український, кінематограф. Півстоліття минуло з тих благословенних часів, Люмет і Шаброль зістарилися, стали класиками, одначе не втратили смаку до роботи в кіно.

Що прикметно – і "Комедія влади"/L’ivresse du Pouvoir Шаброля, і "Визнайте мене винним"/Find Me Guilty Люмета вибудувано на кримінальному матеріалі, на з’ясуванні особливостей функціонування деяких структур суспільного життя.. Одверто кажучи, французька стрічка виглядає дещо затягнутою. Ізабель Юппер грає слідчого, яка занурюється в хитросплетіння роботи одного з фондів. Та чим далі, тим очевидніше – з’ясувати справу до кінця буде дуже важко. Надто багато людей зацікавлено в тому, аби правда не стала відомою. Ну, не нам, українцям, треба розказувати про комедійність влади, котра на словах завжди за "розкриття" і "донесення" до народу всієї інформації, за те, аби "бандитів у тюрми", одначе коли до діла, то й кінці у ту саму мутненьку водицю... Достоїнством фільму є гра Юппер. Вона показує психологічну тяжкість подібних розслідувань. Бо це позначається на всьому – передусім на твоєму особистому житті. Ближче до фіналу з’ясовується, що її чоловік викидається з вікна будинку...

Сам Шаброль в інтерв’ю, розповсюдженому як прес-матеріал, говорив про особливу психологічність, котра тяжіє до традиції англосаксонської літератури, а почасти і французького Пруста. Про те, що хоч у французькому кіно і є традиція вибудовувати фільми на матеріалі політико-фінансових скандалів (творчість Іва Буассе, до прикладу), одначе він вважає, що знайшов свій особливий кут зору. Що це вже сімнадцятий (!) його фільм з Ізабель Юппер... І справді фантастична актриса, котра може практично все – передусім бути достовірною на екрані.

Що стосується фільму Люмета "Визнайте мене винним", то, упевнений, його доволі швидко можна буде побачити у нашому прокаті. У якомусь сенсі це дотримання естетики отих самих "Розгніваних мужчин", оскільки дію сконцентровано в одному місці, суді, тільки дійових осіб тут значно більше і йдеться про судовий процес, який виявився чи не найдовшим в історії США. Майстерність Люмета нікуди не поділася – він усе так же ліпить характери і так само здорово поєднує їх на величезному екранному полотні. Монотонності протистоїть багатство проявів людських індивідуумів. Сильною є і робота Віна Дізела в центральній ролі ДіНошіо, котрий приймає вогонь на себе...

Так, справді, ще раз наголошу на зосередженості великого конкурсу Берлінале на реаліях життя, здебільшого сучасного. Кіно розуміється як засіб аналізу того, що відбувається з нами. Це треба взяти до уваги і нам. Не на діяннях минулого (хоча розбиратися з ним також треба) фокусуватися передусім, а на тому, якими ми є сьогодні. І кримінальні сюжети тут чи не найвиграшніший, найефектніший матеріал. У нас його – море розливанне. Чомусь тільки не видно людей, які хочуть цим займатися. Боязно? Тоді не йдіть у мистецтво, кропайте віршики для ближніх... Ні, потрібно кіно, яке працює на гарячому матеріалі – буквально так. Хоча традиції такої роботи у нас майже немає, це теж правда. Українському кіно у недавні часи дозволялося або трохи в національних строях покрасуватися (рідко, але ж дозволяли), або просто обслуговувати владу, подаючи на стіл страви на тарілочках з рожевенькими "кайомочками". Ну, так треба дорослішати і показувати, що ми можемо над собою не тільки підсміюватися, а й робити доволі болючі аналітичні вправи...

Втім, об чім говорити, коли нині в нас ніяк не складається сам виробничий кінокомплекс. Зустрів на вулиці нашого режисера Степана Коваля (нагадаю, у конкурсі дитячого кіно його анімаційна стрічка "Злидні"), запитую: що робите? А досліджую кіноринок, відповідає. Намагається знайомитися з продюсерами, вивчати ті схеми, за якими вибудовуються виробничі, ділові стосунки. Бо в нас до того далеко. Учитися треба. Зокрема й тому, як вступати в копродуктивні союзи. Складно... У нас простіше, тільки ж і рухається все надто кволо.

Ну, так, – підтримую я бесіду. У нас чимало людей взагалі під грішми розуміють тільки бюджетні кошти, а під "схемами" – оборудки, як їх розікрасти. Отримали мільйон – половину скачали у приватні кишені. Відтак і з європейцями кооперуватися нудно – в них за кожну копієчку треба звітуватися, в них усе на світлі має відбуватися. Тому й доводиться режисерові Ковалю не своєю справою займатися – вивчати закони організації ринкового кінематографічного хазяйства.

Ну, та ще не вечір. Хоча Берлінський фестиваль закінчується... Зате світовий сезон починається. Успіхів усім нам!



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com