Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

03.03.2006 19:52

Вундеркінд Мельвіль Пупо (MAINSTREAM: Фестиваль французького кіна в Україні)

Олексій Першко, KINO-КОЛО газета

Певно, ми не дуже погрішимо проти правди, сказавши, що Мельвіль Пупó (не плутати зі співаком Пýппо) належить до тієї категорії кінематографістів, які на своїй батьківщині коли й не входять до розряду "суперстарів", то впевнено посідають місце серед акторів першого ряду і становлять, за висловом співвітчизників, „безперечну цінність національного кіна”, але на наших просторах відомі хіба що вузькому (а то й завузькому) колу шанувальників кіномистецтва. Та, власне, і звідки українській масовій публіці дізнатися про цього, поза сумнівом, видатного актора? На екрані його можна було побачити (йдеться про головні ролі) хіба що в останньому фільмі Франсуа Озона "Час прощання", та ще на відеоносіях виходив фільм Ґрема Ґіта "Кіднепери", тоді як лише в акторському доробку Мельвіля 43 стрічки, а крім того, він зняв вісім короткометражок (багато з яких абсолютно самостійно), написав музику до знакового для французького кіна дев’яностих фільму Лоранс Феррейри-Барбози "У нормальних людях немає нічого особливого". А ще Пупо був членом відомих французьких рок-гуртів FFF та MUD і 2003 року випустив свій перший сольний альбом, що його тепло сприйняли як публіка, так і критика.

Мельвіль Пупо належить до рідкісної (і нечисленної) категорії щасливчиків, які, нехай і за певного сприяння обставин, уже в ранньому віці знайшли (пардон за патос) справу свого життя. Десятирічним хлопчаком завдяки своїй матері – знаній паризькій прес-аташе – він познайомився з одним із найпомітніших режисерів минулого століття Раулем Руїзом, який і зафільмував малого у своєму "Місті піратів" (1983). Ця зустріч стала щасливою не тільки для Мельвіля, а й для режисера – відтоді Пупо знявся ще в шести повнометражних проектах Руїза, серед яких відзначимо "Три життя й одну смерть" (1995), "Генеалогію злочину" (1996) та "Віднайдений час" (1998). Знімався Мельвіль і в картинах інших видатних французів – Жана-Жака Анно ("Коханець"), Жака Дуайона ("П’ятнадцятирічна дівчинка" – цей фільм приніс акторові першу номінацію на "Сезара" в категорії "найкращий актор-дебютант", Еріка Ромера ("Літня казка"). Але відомости в широких глядацьких колах (і другої сезарівської номінації) він зажив завдяки ролі в уже згадуваному фільмі "У нормальних людях немає нічого особливого".

Одночасно з початком акторської кар’єри Мельвіль Пупо стає і режисером. 1984 року він фільмує свою першу короткометражку – під назвою "Хто ти, Джонні Мак?". У ній він виступає майже в усіх кінематографічних іпостасях – автора сценарію, режисера та виконавця головної ролі. Останній зі своїх восьми коротких метрів, під назвою "Хто вбив Джонні Мака", Пупо зняв 2004 року, і всі його авторські фільми збігаються з ключовими етапами людського існування: дитинство (ми бачимо на екрані двох хлопчаків із бурхливою уявою), тінейджерство (один із цих хлопчаків стає озлобленим на весь світ підлітком) і більш зрілий вік (підліток перетворюється на молодого чоловіка, який розвивається разом із навколишнім світом – повним жахів і турбот). Усі короткометражки знято за дуже малі гроші, але якщо дивитися їх у хронологічному порядку, можна побачити як міцніє рука майстра (і справді, важкувато вимагати від десятирічного хлопця майстерности Скорсезе), як урізноманітнюються і глибшають історії, що їх розповідає Мельвіль, і як обростають плоттю персонажі, яких утілює на екрані сам режисер.

Отже, сподіваємося, нам вдалося переконати вас не тільки в тому, що фільми Пупо варто переглянути, а й у тому, що спілкування з ним самим теж не буде змарнованим часом.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com