Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

06.03.2006 18:11

"У Франції живуть шляхетні люди", "Шия жирафа", "Авантура" і "Ремонт" (MAINSTREAM: Фестиваль французького кіна в Україні)

Олексій Першко, Сергій Локотко, KINO-КОЛО газета

"У Франції живуть шляхетні люди"/Les gens honnêttes vivent en France (2005); режисер: Боб Деку; актори: Вікторія Абріль, Брюно Пютцюлю, Елен де Фужроль.

У житті працівника муніціпальної бібліотеки Родольфа дві пристрасті – латиноамериканська література й романтична співробітниця Аньєс, котра не звертає на нього аніякісінької уваги. Одного дня Родольф знайомиться з безпринципною Авророю Ланґлуа, яка реалізує свої амбіції, використовуючи чоловіків, і завдяки їй юнак потрапляє до команди депутата Франсуа Ґерамбуа. Заради іміджу Аврора вирішує всиновити дитину з Колумбії. У тій-таки країні живе кумир Родольфа – письменник Альварес Толедо.

Цей макабричний фільм досить відомого комедіографа Боба Деку ніби складається із двох серій – спочатку це соціоромантична ексцентрична комедія в дусі незабутніх шістдесятих, а потім дивакувата колумбійська мелодрама, що може нагадати прискорений латиноамериканський телесеріал. Наскільки вдалим виявилося це поєднання, кожному краще вирішити самому – режисер намагався уникнути притаманної комедіям передбачуваности. Хай там як, а саме такі фільми становлять зараз більшість французьких “репертуарних” комедій, і часом справді буває дуже смішно.

"Шия жирафа"/Le сou de la girafe (2005); режисер: Сафі Неббу; актори: Клод Ріш, Сандрін Боннер, Луїза Піллі.

Дев’ятирічна Матільда після розлучення батьків живе з матір’ю. Якось вона знаходить листа від бабусі, котра начебто зникла 30 років тому, після чого "викрадає" з лікарні діда Поля, який нещодавно переніс операцію на серці, і вмовляє його вирушити на пошуки зниклої. До слідопитів приєднується й мати Матільди – Елен. Намагання розвіяти брехню та недомовки минулого приведуть три ґенерації сім’ї до Іспанії.

"Шия жирафа" – дебютний фільм Сафі Неббу, але водночас і дуже класичний: він належить до досить давньої традиції своєрідного французького road-movie, коли "старий і малий" вирушають у подорож на пошуки минулого й одвічних сімейних цінностей. У цих доволі делікатних і ніжних фільмах, що завжди ризикують зірватися на сльозливу сантиментальність, усе залежить насамперед від "сумісности" головних виконавців та рівня їхньої акторської майстерности (у даному випадку це спрацювало добре). Потенційна авдиторія таких вдалих фільмів – від семи до 77, їх зазвичай вітають і глядач, і критика. Три покоління – це великий термін, і на можливості їхнього порозуміння базується як національна історія, так і культура взагалі.

"Авантура"/Une аventure (2005); режисер: Ксав’є Джаннолі; актори: Людівін Саньє, Ніколя Дювошель, Брюно Тодескіні.

Жюльєн і Сесіль уже багато років живуть разом і нещодавно переїхали до нової квартири. Якось увечері перед будинком Жюльєн бачить дивну дівчину – вона босоніж ходить під дощем і начебто не розуміє, де перебуває. Наступного разу він іде за невідомою, а потім знаходить привід познайомитися з нею. Загадкова і приваблива Ґабріель страждає на тяжку форму сомнамбулізму, а випадкове знайомство поступово переросте в небезпечну авантуру.

Затятий кіноман Ксав’є Джаннолі недаремно зробив головного героя нічним працівником відеотеки – це дало йому змогу не приховувати своїх кінематографічних захоплень. Цей психологічний трилер наповнений прямими і прихованими кіноцитатами, а наявність неминучої femme fatale і своєрідна дистанційовано-тривожна атмосфера дозволили французьким критикам віднести "Авантуру" не до традиції національного полару, а до інтернаціонального жанру нео-нуар. Готуючись до проекту, режисер провів кілька тижнів у спостереженнях за справжніми лунатиками, а потім вельми жалкував, що йому не вдалося повною мірою відобразити на екрані всі побачені жахи. Але кіно – не життя, достатньо й показаного.

"Ремонт"/Travaux (2005); режисер: Бріжітт Руан; актори: Кароль Буке, Жан-П’єр Кастальді, Альдо Маджоре.

Бріжітт Руан – неймовірна жінка. Насамперед – вона акторка, яка дебютувала в кіні у великого Жака Ріветта ще 1971 року, а потім грала у фільмах Бертрана Таверньє, Едуара Молінаро, Алена Рене, Клода Лелюша, Поля Векк’ялі, Седріка Кана та Аґнєшки Голланд. 1985 року вона дебютувала за камерою і відтоді зняла аж... три повнометражні фільми (телевізійної продукції не враховуватимемо), але всі вони були помічені і критикою, і публікою. Останню з її повнометражних картин представлено торік у каннському "Двотижневику режисерів", її назва – "Ремонт". Ця стрічка досить різко контрастує з попередніми режисерськими спробами акторки, хоча б тому, що це комедія, і сама Бріжжіт уперше не зіграла у власному фільмі головної ролі. Нині образ успішної адвокатеси Шанталь довірено блискучій Кароль Буке (відзначимо, що й вона грає в досить незвичному для себе амплуа). Шанталь захищає нелеґальних імміґрантів, виховує двох чарівних, хоч і не надто чемних підлітків, але не має часу на особисте життя, що й призводить до того, що якось за "покликом тіла" вона дозволяє спокусити себе одному зі своїх клієнтів (Жан-П’єр Кастальді). Щоб спекатися потім цього набридливого пана, їй доводиться розпочати у власному помешканні ремонт, який не тільки в нас гірший за пожежу...

Слід відзначити, що фільм знято в жанрі соціальної комедії (всі робітники – нелеґали з Латинської Америки та Північної Африки), і реальність у ньому тісно переплітається з вигадкою – сама режисерка ремонтувала своє помешкання кілька разів і наймала для цього нелеґальних імміґрантів (чому – ви зрозумієте, переглянувши фільм), кілька разів працювала в Колумбії, а в самій картині теж зіграло кілька нелеґалів. Отже, Руан добре знається на предметі.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com