Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

26.04.2006 17:29

Школа Голлівуду (курс з драматургії Річарда Креволіна)

Аксінья Куріна

Від 20 до 27 квітня 2006 року в київській Школі Голлівуду проходить семиденний курс лекцій зі сценарної майстерности під керівництвом драматурга й викладача Річарда Креволіна. Пропонуємо розповідь про перший день навчання на курсі...



День перший

Театральна зала Києво-Могилянської Академії. В залі – чотири десятки студентів. Авдиторія різна, але, на відміну від минулорічного курсу з режисури Марка Тревіса, люди старші і більш професійні. На семінар приїхали москвичі.

У плані вранішнього блоку першого дня заявлений необхідний лікнеп. Яким чином ми сприймаємо, аналізуємо і запам'ятовуємо історії. Вступ до кінодраматургії. Про те, як відбувається передача знання й інформації через оповідь, і про необхідність вдосконалених методів оповіді. Основні принципи оповіді; конфлікт; як створити привабливий персонаж, який прагне досягти певної мети; трьохактова структура (початок, середина, кінець); спонукаюча подія; наполегливе просування до мети; справедливе маніпулювання реакцією авдиторії; долаючи перешкоди тощо.

Все, про що говорить Річард Креволін, перекликається з американськими підручниками з драматургії. Манера викладу не патосна, викладач постійно звертається з питаннями до зали. Сам же Річард Креволін нагадує персонаж якогось голлівудського фільму: засмаглий, спортивний, з білозубою усмішкою і почуттям гумору. Він весь час жартує. Зберігаючи при цьому баланс між політкоректністю й інтелектом. Скажімо, розповідь про уміння створювати образи, що приваблюють глядачів, проілюстрована прикладом трьох роликів про презервативи. Ролики смішні й дуже ефектні. В першому герой іде вулицею у супроводі натовпу переодягнених білими пухнастими зайчиками дорослих чоловіків (костюми сперматозоїдів змушують пригадати "Все, що ви хотіли знати про секс, але боялися про це спитати" Вуді Аллена), які, помітивши симпатичну жінку, стрімко біжать назустріч. Але за допомогою комп'ютерної графіки виявляються в останню мить закритими в гігантський презерватив. Другий ролик – коли немолода єврейська мати вривається в кімнату свого дорослого сина і дістає з кишені халата презерватив. І третя реклама з істеричною дитиною в супермаркеті і мовчазним батьком-страдником. У фіналі з'являється слоґан: "Користуйтеся презервативом!" Креволін, пояснюючи завдання, наводить приклад, що на семінарах для лікарів показували фотографії людей на останніх стадіях СНІДу. Знімки страшні й ефективно залякують людей. Але досягти мети можна й без залякування. Цілком. Глядача Креволін вимагає зачарувати.

Перше завдання – послідовність історії. Креволін розповідає два правила викладачів каліфорнійських кіношкіл, які вони застосовують на початку роботи зі студентами. При виконанні завдань заборонені ретроспекції й закадровий голос. Ретроспективні посилання заважають історії просуватися вперед. Завдання для студентів написати сценарний етюд без діалогу.

Також дізнаємося, що не потрібно бути хорошим письменником для того, щоб стати сценаристом. Фрази уривчасті. Більшість слів – активні дієслова й іменники. Речення мають бути короткими. Чим лаконічніше – тим краще. В сценарії абзац має бути не більше 4-5 речень. При написанні діалогів використовується стислість мови. Доведеться навчитися висловлюватися стисло.

Креволін пропонує замислитися про точку відліку при написанні сценарію. З теми? Ідеї? Персонажа? "Я не є нацистом історії, я не нав'язую це". Креволін також говорить, що сценарної поліції не існує. Але в житті діє принцип віддаленої ванної кімнати.

Продюсер читає сценарій і хоче в туалет. Після повернення – чи читатиме він знову? Сценарист повинен відразу взяти за горло – й не відпускати.

Правило написання сцени: зайти в сцену якомога пізніше і вийти рано. Попередні вступи відрізаємо. Це базується на знанні людської природи.

Креволін говорить про необхідність професійних знань, але не лише цього. Сценаристу треба вивчати соціологію й психологію. Необхідно розуміти, який відгук викличе сценарій в той або інший момент. В цьому відношенні сценарист схожий на автора саундтрека. Музика відповідає тому, що робить сценарист. Фільм змінює гормональний стан людини. Сльози, наприклад, сприяють виробленню сиротоніну. "За дві години в кінозалі ви змінюєте людину", тобто сценарист займається маніпулюванням. Але в кіні буває законна й незаконна маніпуляція. Далі йде приклад законної маніпуляції – фінал "Шостого чуття", коли глядач дізнається, що головний герой – привид. Правильна маніпуляція. Бог з машини – поганий варіант історії.

Створення історії – продуманий процес. Часто ми рухаємося від фіналу до початку. Далі Креволін розповідає, що "Кока-кола" витратила багато грошей на вивчення того, які історії більш ефективні для впливу на авдиторію. Найефективніші ролики з симпатичними персонажами. Важливо робити головного героя привабливим для авдиторії. І ось правило – "Принцип привітної господині". На першій сторінці відчиняємо двері перед читачами сценарію. Помилка, коли знайомлять з першої сторінки з п’ятьма персонажами. Перше враження від персонажа дуже важливе. Глядачі повинні відчути симпатію до героя. Але існує така типова для сценаристів-початківців помилка – вони дуже люблять героя і створюють йому недостатньо перешкод.

Креволін згадує теорію Джойса про естетику. Перший тип мистецтва – моралістичне. Другий – порнографічне мистецтво, тобто те, що викликає збудження всіх емоцій. Сценарист посередині. Виходить така дидактична порнографія, оскільки потрібно збуджувати й вчити глядачів.

Далі Креволін розповідає про типи мітів за Кембелом, старі міти в сучасній культурі. Драматургійні правила. Типи кіна: мейнстрим й арт-гауз (на американський манер – формат Санденського кінофестивалю). Перше завдання: сцена без діалогів, романтичне побачення. Дві сцени – одна й та сама обстановка. Дія розгортається з проміжком часу в п’ять годин. Пишемо на перерві, кілька студентів потім зачитують текст. Авдиторія вносить пропозиції.

Отримуємо домашнє завдання переписати етюд. І ознайомитися з матеріалами, розданими кожному студенту в течках.

В цілому, моє суб'єктивне враження від цього дня таке: швидше повторення вже знайомого матеріалу з кінодраматургії, з невеликими нюансами. Для людини непідготованої осягнути такий масив інформації (а її значно більше, ніж тут викладено) буде неможливо. Тому тим, хто вирішить піти на наступний курс з драматургії, рекомендую уважно прочитати підручник з драматургії.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com