Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

28.04.2006 15:27

Школа Голлівуду (курс з драматургії Річарда Креволіна)

Аксінья Куріна

День четвертий

Від 20 до 27 квітня 2006 року в київській Школі Голлівуду проходив семиденний курс лекцій зі сценарної майстерности під керівництвом драматурга й викладача Річарда Креволіна. Пропонуємо продовження розповіді про навчання. Також читайте початок розповді – про перший, другий і третій дні навчання...

Напередодні був вихідний. І я розмірковувала над тим, що людям, які вирушають до "Школи Голлівуду", незле позбутися ілюзій, ніби американська "фабрика мрій" прагне залучити українських сценаристів. Але ж драматурги-початківці, точніше багато хто з них, витають у захмар’ї. Дивно, що вони зчаста не усвідомлюють: писати діалоги може тільки носій мови. Ну, або ж принаймні потрібно жити в англомовному середовищі й шукати співавтора. Кажу про це тому, що підозрюю: багато хто з потенційних студентів майбутніх сценарних курсів може наївно припускати, ніби Голлівуд близько. Зрозуміло, чому так відбувається – режисери приземленіші, уявляють різницю на рівні виробництва. Облиш надію кожен, хто приходить. Що ми можемо взяти корисного з цієї програми – то це схеми й моделі американської кінодраматургії, які є універсальними.

Американське кіно продається в усьому світі. І хоч би як подобалося комусь французьке чи азіатське кіно, наділене іншими пріоритетами, ці кінематографії не володіють тією владою над глядачами, що її має голлівудський мейнстрим. І річ тут не лише в маркетинґу, примусити подивитися тужливий європейський арт-гауз може тільки фокус, як-то робить Ларс фон Трір, але спочатку слід уміти перетворити себе на скандаліста-ньюсмейкера, ви весь час повинні придумувати щось таке для епатажу толерантної європейської публіки. Загалом, якщо ви не марите червоною каннською доріжкою, а хочете зняти найкасовіший фільм усіх часів і народів, то не проминайте! Пам'ятаючи при цьому, що в Голлівуді українських режисерів та сценаристів ніхто не чекає. Як, зрештою, і всіх інших. Цьому й було присвячено післяобідній спіч Марка Тревіса, який відвідав курс драматургів. Але про це пізніше.

Зранку практичні заняття – вони зайняли десь 80 відсотків загального часу. Читання етюдів, іноді в особах, потім обговорення. Студенти вже очманіли, що почасти природно – творчі люди егоїстичні, й не полюбляють утримувати увагу на об'єкті, який не має до них відношення. Хоча, коли придивитись уважніше, з цього можна мати користь. Але всі мої спроби зібрати мізки докупи – марні. До реальности повертають лише зауваження Річарда Креволіна. Узагалі, коли температура зацікавлености авдиторії була близька до точки замерзання, тоді-то і з'явився Марк Тревіс, який почав "запалювати" присутніх закликами забути про Голлівуд і почати знімати. Маркові слід віддати належне – він завжди логічний і переконливий. У Голлівуді, як говорив він, багато іноземців, але вони туди потрапляють, уже досягнувши успіху на батьківщині. Такі речі привертають увагу й можуть відкрити перед кінематографістами американські можливості (від себе додам: ілюстрацією до цих слів може бути випадок Тімура Бекмамбетова).

Тревіс спершу запропонував написати хороший сценарій короткого метру, з урахуванням знань, отриманих під час курсу, потім зняти стрічку, а потім уже рухатися в бік повнометражної роботи. І працювати дуже наполегливо: думати про історію, а не про те, як її продати. Коли сценаристи говорять, що продано вже найперший повнометражний сценарій, – це, найімовірніше, неправда (так стверджували Річард і Марк). Може, доведеться написати з десяток сценаріїв. Може, пару. Похмура, втім, перспектива. Я аж сповнилась оптимізму, і вперше подумала: "Добре, що ми все-таки не в Голлівуді, там-бо така звіряча конкуренція!"

У нас по-іншому. Добре там, де ми є. І я продовжую будувати ілюзії, що мій перший повнометражний сценарій буде запитаний в Україні (що краще) або Росії (теж варіант). І попри все сказане, не бажаю з цими ілюзіями розлучатися. Слухачі сценарного курсу ще впертіші – вимагали адреси конкурсів сценаріїв, прагнули дізнатись, як роздобути американського літаґента. Річард пише на дошці ключові слова для пошуку сайтів у інтернеті. Англомовні дурні можуть скористатися цими рекомендаціями, але слід пам'ятати, що через конкурси проходять тисячі сценаріїв, і якщо один потім візьмуть у роботу – це добре. Для тих, хто вірить, що чудеса бувають:

nicholl fellowship
script-a-рalooza
chesterfield
slamdown
sundance
austin-heart film


Після драматичного виступу Марка Тревіса було влаштовано конкурс на кращий лоґлайн. Причому цілком анонімний – до коробки вкидали папірці з текстом, потім їх читали, і група голосувала за кожен. Маленька витівка, але вельми корисна – вчить бути лаконічним та ефектним. Лоґлайн – формулювання однією фразою, про що фільм і чого хоче герой. Перемогла Олександра Лозинська. Назва "Межа". Лоґлайн приблизний (наводжу з пам'яти, папірець-ориґінал загубився): "Історія про те, як герой виїхав за тиждень до весілля в сусіднє містечко, а повернувшись, побачив, що між населеними пунктами пролягла межа й це тепер різні країни.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com