Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

05.06.2006 16:57

КІНОТАВР: відкриття, жовто-блакитне

Кінокольці, Сочі

Вчора, 4 червня, в Сочі, що в Краснодарському краї Російської Федерації, офіційно відкрився, власне, Відкритий російський кінофестиваль „Кінотавр”, 17-ий за рахунком. Вдруге його проводить нова команда, яка остаточно утвердила „Кінотавр” у якості головного російського кінофесту. Від цього року змінився фірмовий стиль фестивалю, інакше виглядає його лоґотип і призи. Зі слів генерального продюсера „Кінотавра” Іґоря Толстунова, вони „створювалися художниками-дизайнерами таким чином, щоб мати можливість на їх основі оформити увесь фестивальний простір: берег моря, пляж, готель і його територію, Зимовий театр і площу перед ним”.

У результаті, „зірковий килим”, котрий усі чомусь називали „червоним” (певне, на взір справді червоного каннського), котрим дефілювали учасники й гості фесту, має жовто-блакитне поєднання кольорів. Такими суто колірними алюзіями „український слід” на „Кінотаврі” не закінчується. Окрім локальної конкурсної участи в короткому метрі українсько-російської анімації Степана Коваля „Злидні”, наглядову раду фестивалю очолює українець Олександр Роднянський, почесний президент телеканалу „1+1”, який останнього часу активно працює в Росії, керуючи, зокрема, холдинґом „СТС Медиа”.

Кiнотавр 2006

На церемонії відкриття „Кінотавра” Олександр Роднянський проголосив основне завдання фестивалю – сприяти тому, щоб російське кіно, попри амбіції на міжнародній фестивальній та дистриб’юційній арені, передовсім повернуло собі власне російського глядача. Ішлося про це вже як про реальний процес, що позначений стрімким збільшенням числа кінотеатрів, продюсерських компаній, фінансових інвесторів, а також ключовою роллю телевізійних каналів у виробництві й просуванні вітчизняних фільмів. Виходячи з цього, „Кінотавр” прагне надати можливість усім без винятку учасникам російського кінопроцесу подивитися на власний „колективний портрет” і забезпечити майданчик професійної дискусії.

Міхаіл Швидкой, керівник Федерального аґентства з культури та кінематографії, зачитавши шаблонне привітання від президента Путіна, своєю чергою, оприлюднив цифри, що ті вражаюче характеризують упевнений поступ російського кіна. На сьогодні у виробництві перебуває 140 повнометражних ігрових картин, 450 документальних, 65 анімаційних і понад 2 тисячі годин телесеріальної продукції.

Кінонаціональну гордість великоросів намагався дещо роздути глава адміністрації Краснодарського краю пан Ткачов, котрий також виступив із вітальним словом до „кінотаврівців”. Він зворушливо повідомив, що Сочі вже нарешті переплюнуло Канн – воно, мовляв, відтак не лишень „визнана кінематографічна столиця”, але й, на відміну від Канна, претендує 2012 року стати столицею зимових Олімпійських ігор (інформаційно-рекламні щити про намір отримати таке право у місті стрічаються чи не частіше, ніж повідомлення про нині актуальний „Кінотавр”).

Фестивальна церемонія відкриття, котру в лапідарному стилі вів актор і режисер Фьодор Бондарчук, демонструвалася в прямому етері російським телеканалом СТС. Окрім офіційних необтяжливих промов, належним чином представили журі. Нагадаємо, що суддівську бригаду в повному метрі очолює сценарист Рустам Ібрагімбеков, а серед рефері короткого метру – генеральний директор українських фестів „Молодість” і „Контакт” Андрій Халпахчі.

Також переповнена зала Зимового театру, що від цього року переобладнана найсучаснішою проекційною та звуковою технікою, вітала режисера й актора Сєрґєя Ґоворухіна, якому вручили нагороду за внесок у кіномистецтво. Публіка – переважно активні російські кінематографісти актуального зіркового складу. Ну а фільмувальний настрій прочитувався і в подяках першого кінотаврівського лавреата. Пан Ґоворухін, котрий перші років двадцять свого кіножиття, нагадаємо, творив на Одеській студії, дещо закомплексував: мовляв, нагорода приємна, але, сподівається, вона не тільки за „вислугу літ” і не підводить риску під творчістю...

Зрештою, було показано фільм. Церемоніальні стрічки на серйозних фестивалях зазвичай добираються зі значенням. Так і тут – нова картина торішнього тріумфатора „Кінотавра” режисера Павла Лунґіна. 2005-го у його „Бідних родичів” були Головний приз, призи за найкращий сценарій та найкращу чоловічу роль.

Тепер – це позаконкурсний „Острів” з Пєтром Мамоновим у головній ролі. (Самого Мамонова на той момент у Сочі ще не було, якраз давав свій концерт у Києві). Нова зустріч режисера з цим надзвичайно виразним ексцентричним актором, схильним до трагікомізму, а то й трагізму (першою був тріумфальний дебют 1990-го року „Таксі-блюз”), дала досить цікавий, сказати б, контраверсійний результат. Мамонов достатньо переконливо втілив на екрані образ людини, якій трагічно здобута віра в Бога щедро дарувала – до смерти – пекельне земне життя. Тоді як режисер, здається, не зовсім знав, про що ж він робив це кіно... Та подивитися стрічку, коли вона з’явиться в прокаті, варто у кожному разі, адже безбожників у монастирських рясах також уповні переконливо зіграли Віктор Сухоруков і Дмітрій Дюжев.

Сьогодні – початок конкурсних переглядів…




Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com