Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

20.09.2006 17:37

Місце під сонцем (частина друга)

Пропонуємо відповіді гостей Міжнародного фестивалю "КіноЯлта" на питання KINO-КОЛА. Першу частину матеріалу нашого власного кореспондента Аксіньї Куріної про цей кінофорум читайте тут...

Питання щодо фестивалю "Кіно-Ялта":

1. Які ваші враження від фестивалю?
2. Яким має бути в майбутньому формат фестивалю, щоб "Кіно-Ялта" стала ефективним інструментом для взаємодії продюсерів двох країн?

Алєксєй Учітєль, режисер і продюсер:

1. Мої враження дуже хороші, тому що мені взагалі подобається, коли фестивалі відбуваються. Тим більше, коли йдеться про такий специфічний продюсерський форум – України і Росії. Мені завжди цікаво, що відбувається на екрані, і не важливо, в якій країні це зроблено. Цікаво побачити нові акторські прізвища, режисерські прийоми, драматургійні ходи...

2. Мені здається, що в перспективі не слід замикатися на участі лише Росії й України. Можливо, треба зробити міжнародний продюсерський фестиваль, в цьому напрямку рухатися. Не робити його стандартним, присуджуючи призи акторам. Продюсерський фестиваль має віддзеркалювати суть кінопроцесу, відбирати цікаві проекти, дебюти. Тут все повинно бути пов’язане зі словом продюсер, і тоді фестиваль матиме власне обличчя.

Сєргєй Лазарук, керівник Управління кінематографії Федерального аґентства з культури й кінематографії Російської Федерації:

1. Я зрозумів, що, незважаючи на те, що ми сусіди і в нас багато чого спільного і в культурних традиціях, і в кінематографічній історії, подібні зустрічі дуже потрібні. За всіх складних нюансів, що виникають у зв’язку з організацією фестивалю і під час фестивальних дискусій, за всієї різнорівневости фільмів, включених до програми конкурсу... Все одно потрібно зустрічатися. Це дозволяє, сказати б, звірити годинники і краще зрозуміти один одного. А те, що фестиваль цього року став кращим організаційно, сумніву не підлягає. Безумовно, новий менеджмент спрацював добре.

2. Слід подумати про доцільність конкурсу між українськими й російськими стрічками. Я все-таки схиляюся до формули, коли найкращий фільм визначає не професійне журі, а глядачі – в кінозалах чи на відкритих майданчиках. А профі тут мають брати участь в обговореннях, професійних дискусіях. В рамцях фестивалю мають відбуватися обговорення нових тенденцій, розвитку кіномови, а не лише дискусії з економічних і юридичних питань. І ще, думаю, цього року бракувало зустрічей кінематографістів з глядачами. Цю форму ми недооцінили, але вона потрібна. Були б цікаві зустрічі глядачів з актором і продюсером Алєксєєм Гуськовим, з Романом Балаяном. Сподіваюся, що наступного року фестиваль знову відбудеться. Не знаю, в якому форматі, – це вирішуватиме команда менеджменту.

Сергій Чліянц, продюсер:

1. Якщо в попередні роки я сюди приїжджав виключно через море, – мене жодним чином не цікавив фестиваль (якщо я навіть ображу когось цими словами, все одно саме так воно й було), –то цього року я приїхав подивитися на те, що зробив Ренат Давлетьяров. Цікаво було. Давлетьяров – професіонал, і фестиваль став на порядок кращим. Єдина проблема, як мені здається, – це втішний приз для українських кінематографістів. Не слід давати втішних призів в кіні. Це як в боксі: не можеш – лишайся без нагород, скоріше зрозумієш, як слід робити.

2. Потрібно більше преси. Наприклад, прокат нашого фільму "Живий" почнеться 21 вересня. Якщо в Росії ми стрічку добре розрекламували, то в Україні ми цього не робили – тут працюють наші українські партнери. І тому я вирішив, що доцільно бути на фестивалі і, навіть якщо буде лише одна камера, – дати інтерв’ю. Мене цікавить просування фільму, прокат в Україні. Фестиваль в цьому міг би допомагати. Якщо через три роки тут буде кіноринок, я з цього лише радітиму. Адже Україна – це потенційно великий ринок. І якщо тут, в Ялті, підписуватимуться угоди, все стане на свої місця.

Ренат Давлетьяров, генеральний продюсер фестивалю "Кіно-Ялта":

1. Правду сказати не можу, а брехати не хочу.

2. Виробничо-фінансову дисципліну.

Леонід Мазор, генеральний продюсер телеканалу "Інтер":

1. Враження чудові. Я вважаю, що цей фестиваль потрібен. Для того, щоб зрозуміти, наскільки ми близькі до успіху у створенні спільного кінематографічного простору і, водночас, наскільки ми ще далекі від цього успіху.

2. Потрібно більше фільмів – як з одного боку, так і з іншого. Бо для того, аби проводити подібні фестивалі повноцінно, потрібно, щоб обидві держави були на рівних за кількістю фільмів. Це стосується і якости програми.

Ольга Невєрко, директор "Одеської кіностудії":

1. Я вважаю, що це найкращий фестиваль з тих, що тут проводився. Це стосується і конкурсної програми, і організації, й атмосфери. Фестиваль став кращим і професійнішим. І вперше з українського боку представлені проекти, які зроблені без підтримки держави. Це свідчить про те, що українське кіно стає на ринкові рейки.

2. Цього року немає глядацького журі. Кіно судять професіонали, але не завадило б вислухати думку пересічних глядачів, для яких ми створюємо кіно.

Дмитро Таран, директор Ялтинської кіностудії:

1. Зустрів багато людей, з якими спілкувалися про те, що буде з кінематографом цього року й наступного. Розмовляли за круглим столом, зітхнули стосовно української і російської специфіки кіновиробництва. Продюсери, які тут знімають, сказали, що все одно зніматимуть тут і надалі. Гадаю, що процес становлення українського кіна буде довготривалим. Прецеденти з фільмами, що перемагають на міжнародних фестивалях, підштовхуватимуть до законодавчих зміни – наприклад, відміни НДС, утвердження статусу національного кіна. Потрібно зробити політичну акцію, яка має назву: лобіювання українського кіна у Верховній Раді. Це операція хитра, багатоходова, вимагає ресурсів, людей, які люблять кіно. Ось вони тут всі зібралися.

2. Тут думки розходяться. Ренат Давлетьяров бачить фестиваль в більш традиційному руслі. Хоча кінофорум має назву, що склалася історично – продюсерський. Мені здається, що продюсер – це основна професія в індустрії. На вершині все одно продюсер. Форма проведення в цілому радикально змінитися не повинна.

Владімір Досталь, голова Ґільдії продюсерів Росії:

1. Можу сказати, що фестиваль поступово розвивається. І головне не стільки спілкування кінематографістів, хоча це теж важливо, скільки кількість глядачів, які прийшла в кінотеатри. Мені сказали, що на відкритті було десь 3,5 тис глядачів. Стосовно співпраці з українськими братами – як би важко не було, ми працювали разом і працюватимемо далі. Хоча перешкоди є і в нас, і у вас, але тут я оптиміст.

2. Моя думка, щоб фестиваль з російсько-українського перетворився на справжній міжнародний кінофорум з нашими колегами з інших країн, з близького зарубіжжя. У них ті ж самі проблеми. Але в них теж з’явиться кіно. А кіносуспільство – це ж не політична спільнота. Воно інше, і буде жити й розвиватися за власними законами.

Олександр Кирієнко, режисер і продюсер:

1. Я розумію, що фестиваль – це тусовка. Неприємно, що ми тут показалися невдало, тому що наші фільми слабкі в порівнянні з тим, що продемонстрували російські колеги. Я вважаю, що "Franz + Polina" – сильніший дебют, ніж наше "Помаранчеве небо". Сумне враження. А в іншому, приємно познайомитися з новими людьми

2. Ми маємо знімати кіно, і якщо в нас буде, що показувати, то все буде гаразд. І, мабуть, під час фестивалю потрібно проводити серйозні переговори. Реальні переговори. Не просто сіли і поговорили ні про що, а підписали угоди. Це було б добре, тим більше, якщо цей фестиваль – продюсерський.

Олексій Сєрков, президент Асоціації продюсерів України:

1. Враження позитивні. Рівень організації приємно здивував. Я думаю, що шостий рік – це ще не вершина. Кожного року фестиваль буде кращати. І я сподіваюсь, що участь української сторони в майбутньому буде більша, тому що все ж таки "КіноЯлта" відбувається в Україні. Стосовно творчої складової – добре, що ми нарешті змогли виставити таку кількість фільмів, знятих на кіноплівці. Оскільки в цьому році знімається ще більше стрічок, наступного року ми зможемо показати ще більше.

2. Як варіант – можна робити акцент на фільмах, знятих в копродукції. Можливо, це викличе більше зацікавлення з усіх сторін. Що іще можна змінити, мені важко сказати...

Лєонід Ярмольнік, актор і продюсер, голова журі фестивалю "КіноЯлта":

1. Стосовно фестивалю як події – враження чудові. Стосовно рівня фільмів – хотілося б, щоб він був кращим. Але це питання росту, рівня й авторитета фестивалю. Хотілося б, щоб "КіноЯлта" мала більшу можливість вибирати фільми, а не просто брати те, що до цього дня готове. Хотілося б, щоб виробники кінострічок намагалися потрапити до конкурсу, а не організатори брали всіх бажаючих. Щоб була селекція. Але, повторюю, це питання росту. Сподіваюся, через кілька років так і буде.

2. Фестиваль таким і буде, якщо продюсери самі його створять, за наявности держпідтримки. Спасение утопающих – дело рук самих утопающих. Якщо продюсери будуть між собою змагатися, це буде найориґінальніший фестиваль, тому що просто кінофестивалів багато – у нас в Росії десь тридцять, – але всі вони однакові. Я тут був частково проти традиційного розподілу призів: найкраща жіноча, чоловіча роль. Це продюсерський кінофорум, тому все мусить бути спрямоване на те, щоб оцінити роботу продюсера, його бачення того, яке кіно слід знімати і як це робити. Фестиваль слід робити продюсерським. Він все одно буде представницьким, бо з улюбленим продюсером приїдуть і режисери, й актори. Для преси ж важливий саме калейдоскоп відомих облич. А місце чудове – Ялта. Ялті дуже личить фестиваль. І слід це опановувати і набирати обертів.

Запитання до учасника круглого столу продюсерів Віктора Януковича-молодшого, депутата Верховної Ради:

Фестиваль зацікавив, тому що у мене є задум зняти і свій фільм. Я його виношую в голові вже років, мабуть, з шість. Задум поступово змінюється, можна сказати, що зараз я вже бачу це кіно, з’явився звук, я уявляю образи акторів, уявляю, як все має бути. Але через зайнятість часу займатися кіном немає. Тому досвід спілкування протягом двох днів на фестивалі для мене виявився корисним. Я не полишаю думки зробити фільм. І не для того, щоб там стояло моє прізвище, просто хочу, щоб цей фільм був. Він віддзеркалює, як на мене, проблеми тих людей, які стоять перед серйозним життєвим вибором, ніби на перехресті. Я вважаю, що кіно допомагає людині психологічно – боротися, йти далі, по-новому мислити. Мені це спілкування на фестивалі було корисне для розуміння, з чим я можу зіткнутися, якщо все ж таки прийму рішення робити власний фільм.

А чи щось будете робити у Верховній Раді, щоб змінити правила гри для всіх українських продюсерів?

Я вже казав, що не є спеціалістом в галузі кіна. Я буду розбиратися з цим, в це вникати. Як на сьогодні, я думаю, що є російська модель, і чому б її не використати, не втілити у нас?

Ці зміни потрібно лобіювати на законодавчому рівні. Хто займатиметься протекцією українського кіна?

Наприклад, я. Буду аґітувати свої колег-парламентарів голосувати за це. Країні це потрібно. У нас у цій сфері – вакуум. Ми повинні уявляти, що необхідно давати глядачам.



Розмовляла Аксінья Куріна




Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com